0 Київ
Електричка "Варшава – Хелм" щодня везе в бік України повні вагони сліз, сотні поламаних доль і людських драм. Люди із заплаканими очима і задуманими поглядами трохи оживають на пересадці в Хелмі (така собі декомпресія на станції без нормального кафе і туалету), пересідають в український потяг і починають ділитися своїми історіями.
У неї зник безвісти син під Мар'їнкою, а невістка з онуками виїхала в Польщу. Вони – усе, що в неї лишилося. Тому вона пів року збирає гроші, щоб приїхати до них на кілька днів.
У цього старшого чоловіка з Донецької області обстрілами зруйновано частину будинку, який вони із дружиною будували пів життя. Дружина після обстрілу не витримала і поїхала до дітей у Європу. А він не зміг залишити будинок. Їздив до них уперше за півтора року. Дуже хвилювався, бо за кордоном ніколи раніше не був.
У цієї дівчини батьки залишилися на окупованій території. Вона з ними тепер майже не спілкується, бо на них дуже сильно впливає пропаганда. Їй дуже не вистачає рідних. Вона вирішила поїхати до сестри в Німеччину, але час і відстань дуже їх віддалили. У сестри своє життя, свої справи і місця для рідних у цьому житті майже не лишилося. "Я залишилася зовсім одна", – сумно констатує дівчина.
Слухати ці сповіді, спостерігати, як прощаються діти з батьками, бабусі з онуками, закохані пари, друзі – найважча частина кожної моєї поїздки.
Потяг "Хелм – Київ" – наша загальнонаціональна група взаємної підтримки, місце довіри, місце болю і місце сили, де за 12 годин дороги кожен проходить свій шлях реабілітації.
Джерело: Olha Reshetylova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
