$41.28 €43.46
menu closed
menu open
weather 0 Київ
languages
Ольга Руднєва
ОЛЬГА РУДНЄВА

Українська волонтерка, директорка Superhumans Center

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Який тил під час війни, коли вся увага прикута до поля бою? Години операцій, калюжі крові та складні рішення лікарів, протезистів і реабілітологів залишаються за кадром

За кадром.

Мама Володі завжди сидить у коридорі. Кажу їй: "Чому тут?" Вона ніяковіє: "Не буду відволікати. Я тут посиджу". Володя втратив зір, ногу і функцію правої руки. Мама була першою, кому подзвонили. Із того часу поряд.

Лєра каже: "Вгору штовхати крісло – це ще більш-менш. А от згори – то жах, бо треба дуже міцно тримати". Олексій втратив ногу під час штурму. Лєра отримала дзвінок перша.

Мама Льови завжди носить якісь пакети. Спочатку взагалі ми за неї переживали більше, ніж за Льову, бо здавалося, що вона збожеволіла. Зараз Льова став самостійний і балакучий, мама за ним уже не встигає. Була опорою, стала тінню. Льова втратив чотири кінцівки, пережив полон і казна-що ще.

Хірург у шапочці й халаті йде по поверху реабілітації. І мені здається, що він заблукав. Очі червоні, руки ватні. Обіймаю: "Ви як?" Він втомлено посміхається: "Третій день оперуємо. Надскладні. По 12 годин".

Десь у стабпункті є святий лікар, який робив Олегу 30 хвилин прямий масаж серця. Не мав робити. І Олега не мало бути в живих. Але, попри всі протоколи, робив. Я навіть не знаю його імені. Але знаю все про життя Олега зараз.

"Дивіться, який крутий протез у пані Галини, – кажу дівчатам, – кольору жіночих панчох". І всі милуються протезом, знімають відео. Сергій, наш протезист, який навіть не має часу вийти на виписках і почути слова подяки своїх пацієнтів, має час на протез кольору панчох для жінки, яка втратила ногу в перший тиждень повномасштабного.

За кадром – години операцій, калюжі крові та складні рішення лікарів, протезистів і реабілітологів. За кадром відра сліз, кілометри з кріслом колісним, закриті двері перед носом дружин, мам, сестер.

Люди, про яких ми згадаємо, тільки коли щось піде не так. Люди, яких ми не помітимо, коли буде все так. Кажуть, це дуже схоже на батьківство.

Так хочеться іноді змінити ракурс і розповісти вам про тил. Але який тил під час війни, коли вся увага прикута до поля бою?

Просто пам'ятайте: ми сильні, коли маємо людей за кадром.

Я бачу їх кожен день. А ви? Ви бачите їх?

Джерело: rudnieva_olga / Instagram

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.