У єдиній кримськотатарській газеті в Криму, яка раз на місяць видавала сторінку караїмською, окупанти провели обшуки й шиють "зраду батьківщини"

Ми, кримські татари, чекаємо на підтримку України і хочемо, щоб нас активніше підтримували Європа й Туреччина в нашій трагедії минулого і сьогодення. Ми шукаємо союзників у тюркському й мусульманському світі. І болісно переживаємо, коли великі економічні та політичні інтереси перемагають наше уявлення про правильне й справедливе.

Але самі ми теж можемо виявляти трохи більше уваги до тих, кому потрібна не менша підтримка. Сьогодні – 160 років геноциду черкесів. Росія почала завоювання Кавказу ще за часів Кримського ханства, а черкесів добили лише за 101 рік, 1864 року. Їхній геноцид визнала лише Грузія, і кримські татари, які два роки тому ініціювали контакти між турецькими черкесами й українською владою, зобов'язані залишатися провідниками прочеркеської політики Києва.

Зараз в Україні з'явилася цікава ініціатива маріупольців: об'єднати обрусілих греків Азову в єдиний народ, який має дуальну мовну спадщину (румейську та урумську). Ці люди вважають батьківщиною виходу не Елладу, а Крим і хочуть бути визнаними як корінний народ України (не Росії) під назвою "надазовські греки". Вони хочуть відродити саме румейську й урумську мови.

Нам не потрібно намагатися доводити, що уруми – це християнська частина кримських татар. Інакше це нічим не відрізнятиметься від ідей "русского мира" й заперечення українців. Якщо ми щиро бажаємо цьому народу позбутися русифікації, ми можемо допомогти їм з відродженням урумської мови, яка відповідає ялтинсько-алуштинському діалекту кримськотатарської. Греки Греції здатні допомогти у відродженні середньовічної мови Східної Римської імперії – румейської, не намагаючись замінити її новогрецькою.

У нашому кримськотатарському середовищі вже є гарні приклади підтримки. На всю величезну країну-окупанта видають лише одну газету "Къырым". Вона втратила статус медіа після 2014-го і видавала раз на місяць одну сторінку караїмською мовою. 17 травня 2024 року в цій газеті окупанти провели обшуки й вилучили всю техніку, перевіряючи на статтю "зрада батьківщини".

Ми свою батьківщину не міняємо із часів таврських чаїрів і скіфського міста Керменчика. Але є ті, кому загроза зникнення загрожує більше, ніж нам. І, можливо, у цьому наша місія – рятуючи себе, не забути тих, кому складніше донести свій голос.

Джерело: Osman Pashayev / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора