$38.20 €41.29
menu closed
menu open
weather +2 Київ
Павло Клімкін
ПАВЛО КЛІМКІН

Міністр закордонних справ України у 2014–2019 роках

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Макрон щиро вірить, що йому вдасться вплинути на Китай. Навряд чи. А Сі, схоже, вдалося вплинути на Макрона: він заговорив про "європейську автономію"

У Пекіні підряд два дуже різні, але в чомусь парадоксально схожі візити. Спочатку Макрон, а тепер президент Бразилії Лула, який мав бути раніше, але затримався через запалення легенів. Між Францією та Бразилією начебто небагато спільного, але вони хочуть і прагнуть бути особливими: французи  в західному світі, а бразильці – в незахідному. Особливими в сенсі незалежної позиції або дуже часто просто бажання її показати. Але також у бажанні Франції підтримувати свої, особливі відносини з гравцями незахідного світу і так само для Бразилії – західного.

Ці візити показують, що Пекіну вдається підтримувати динаміку та інтригу навколо себе. Китайці не поспішатимуть, вони завжди зважують кожен крок багато разів. Макрон, схоже, щиро вірить, що йому вдасться вплинути на їхню позицію й особисто на Сі через персональну харизму й контакти. Це навряд чи: Китай – це система. А ось Сі, схоже, вдалося вплинути на позицію Макрона: він заговорив про важливість "виваженої" позиції щодо Тайваню, яка має відрізнятися як від американської, так і від китайської. Далі Макрон знову почав говорити про "європейську стратегічну автономію", що, звісно, бальзам для китайських вух, адже в Пекіні зовсім не хочуть мати своїм суперником колективний Захід, Сполучених Штатів їм і так більш ніж достатньо.

Коли Макрон сказав, що в НАТО "смерть мозку", це широко розійшлося. Наша війна з РФ наочно всім показала, що без США й НАТО ніяк, тому "смерть мозку", як на мене, це про "європейську автономію". Пацієнта, звісно, можна спробувати оживити, але точно не за рахунок трансатлантичної солідарності. У цій війні Захід показав, що може робити квантові стрибки, але тільки коли він єдиний у своїй стратегії та волі. Візит Макрона в Китай, очевидно, не став зміцненням цієї солідарності, він став демонстрацією французької особливості. Ніхто, звісно, не критикує Макрона за просування французьких інтересів так, як він їх розуміє, для нас теж Україна понад усе, але нам своє робити і нам потрібен саме колективний Захід – це наш шанс на перемогу.

Про бразильців напишу пізніше, там багато цікавих нюансів, але Макрон мене зачепив, особливо своїми словами, що ми, напевно, не пріоритет для китайської дипломатії. По-моєму, одна із цілей його візиту мала б бути – зробити нас пріоритетом, звичайно, у широкому значенні. Знову ж таки: парадоксально, але в Лули може вийти краще.

Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.