-1 Київ
Путін і Сі потрібні один одному. Не в сенсі союзництва – для цього немає передумов: ані спільних цінностей, ані взаємної довіри. Але в обох є бажання зробити світ більш "понятійним" і менш заснованим на правилах. Тобто принципи в цьому мають бути, але їхню інтерпретацію Сі та Путін, звісно, кожен на свій кшталт, хочуть залишати за собою і тримати як предмет переговорів.
Китайське керівництво впевнене, що майбутнє визначається стратегічним суперництвом зі США, Путін хоче такого суперництва навіть за умови, що сьогоднішня РФ стратегічним суперником уже не є і не буде. Але є одна сфера – ядерна зброя та її носії, де Путін почувається на одному рівні зі США – як у часи СРСР, які йому так подобаються. Саме тому РФ і зробила напередодні його зустрічі із Сі символічний крок із відміни ратифікації договору про ядерні випробування. Натяк зрозумілий – як колись США виснажили занепадаючий СРСР, у тому числі через гонку озброєнь, тепер Путін хоче "повернути" цю відповідь до США, але не сам, а разом із Китаєм.
У Китаю набагато менше ядерних боєголовок, ніж у РФ і США, але їхня кількість буде збільшуватися. Путін вважає, що США не зможуть самі витримати цю нову гонку озброєнь, власне, її не хочуть, оскільки переживають непрості часи у внутрішніх політичних дискусіях, а підтримку колективного Заходу їм буде отримати важко. Саме тому вчорашня розмова із Сі в Пекіні була для Путіна стратегічно важливою, звісно, у доповнення до тем, як продати більше російських ресурсів до Китаю і як далі розвиватиметься ситуація на Близькому Сході. Путін буде пропонувати свої послуги Сі в усьому, що стосується головної мети китайського лідера – побудови світу, де Китай на одному рівні зі США і колективним Заходом. Він розуміє, що в цій грі РФ остаточно перетворюється на молодшого партнера Китаю, але гратиме далі, адже виходу в нього немає.
Але це також означає, що Сі вигідно тримати Путіна в цій безвихідній ситуації, тобто не давати йому програти. Сі прекрасно розуміє, що Захід "показав зуби" із застосуванням ATACAMS і буде це поступово, але стратегічно робити далі, у тому числі через постачання літаків. Китайці навряд чи перетнуть червоні лінії Заходу в постачаннях РФ зброї, але поки будуть і надалі надсилати майже все, щоб тримати російський режим. Якщо, звісно, Байден і Сі не домовляться про щось інше на своїй зустрічі, що планується наступного місяця. Тому поговорити із Сі до цього було так важливо для Путіна. Але Сі бачить світ через китайські, й точно не російські, окуляри.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook
