Зовнішня політика Вашингтону стала жертвою внутрішньої. І до президентських виборів у листопаді наступного року нічого не зміниться 

Звільнення спікера Конгресу США Маккарті – це, звісно, унікальна й поки небачена історія. Маккарті довго хотів цієї посади й системно до неї готувався. Подивимося, хто переможе у змаганні за цю посаду – до речі, це третя за важливістю посада у США після президента й віцепрезидента. Тактично це для нас реальна проблема – поки не буде обрано нового спікера, ніякого голосування за закони не буде. А коли його оберуть, прийде час голосувати за бюджет наступного року, адже наразі фінансування забезпечено на 45 днів, і відлік уже пішов.

Стратегічно все може виглядати зовсім не так погано. Очевидно, що наступний пакет допомоги Україні Конгрес схвалить. Демократи свідомо як один проголосували за звільнення, їм потрібно показати бардак у лавах республіканців і їхню нездатність домовлятися про що завгодно, а головне – звинуватити умовно "трампістське" крило. А значить, спробувати зменшити вплив "радикалів" серед республіканців.

Стратегія з високими ставками непевна й ризикована, але вона почала реалізовуватися. Очевидно, що нам такий вплив на перспективу аж ніяк не пасує. З позаминулого тижня внутрішня політика рулить усім у Вашингтоні, зовнішня – стала навіть не заручником, а скоріше жертвою. Так і буде й далі, тут до президентських виборів у листопаді наступного року нічого не зміниться. Але наш фундаментальний інтерес не тільки в отриманні допомоги, а й у збереженні двопартійної підтримки – причому на перспективу. Від неї залежить і рішення про майбутню модель безпеки для України, а це можливо тільки за такої підтримки. Тому переживаємо зараз, але дивимося в майбутнє.

Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook