Події у Венесуелі посилюють внутрішньоелітну напругу в Росії

Післясмак Венесуели.

Зовні – блискавична силова операція США, зміна влади й затримання Мадуро. Картинка, яка на мить створює ілюзію повернення у світ, де існували правила, межі й відповідальність для диктаторів. Де "світовий поліцейський" карав не за вигідні статті Кримінального кодексу, а за зруйновані країни.

Але це не повернення. Це підтвердження. США не відновили старий світопорядок – вони остаточно зафіксували його руйнування. Мадуро судитимуть не як диктатора, а як Ескобара. Не за знищену Венесуелу, а за наркотрафік. Сигнал простий: тепер достатньо укласти правильну угоду – із безпеки, наркотиків чи нафти – і питання моралі зникають.

Для Кремля ця історія болючіша, ніж здається. Венесуела була не просто союзником, а опорною точкою російського впливу в Латинській Америці, каналом роботи з Кубою та Нікарагуа і водночас майданчиком капіталізації інвестицій у нафтові проєкти. Після Сирії це – друга за короткий час втрата великої енергетичної зони. Контракти на десятки мільярдів, зокрема з PDVSA, переходять під американський контроль разом із самим енергетичним сектором.

Окремим ризиком стають можливі свідчення Мадуро про "сірі" фінансові схеми, торгівлю зброєю та наркотрафік. Тут важливо не те, що буде доведено, а те, що цей важіль тепер існує.

Не менш небезпечний інформаційний ефект. Швидка й результативна операція США без втрат неминуче породжує порівняння із "СВО". Для російської внутрішньої повістки це токсично і потребує агресивної компенсації пропагандою, мілітаризацією і демонстративним культом сили.

Події у Венесуелі підсилюють і внутрішньоелітну напругу в Росії. Питання лояльності, страх зради та особистої безпеки виходять на перший план. Після Вірменії, Ірану й Сирії стає остаточно зрозуміло: Москва більше не здатна реально захищати союзників. Її простір впливу стискається, а роль дедалі більше зводиться до периферії чужих стратегій.

Мінус для світу очевидний: США не повернули правила – вони легалізували світ без них.

Плюс для нас не менш очевидний: Росія втратила значно більше, ніж "хороші відносини" із Трампом. Вона втратила ще одну ілюзію власної ваги, ще одну точку опори і ще один шматок майбутнього.

Старий світ уже не повернеться. Але в новому – у Росії стає дедалі менше місця.

Джерело: Андрющенко Time / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора