-4 Київ
Щодо вибухів у Пітерському метро: просто нагадаю свій пост трирічної давнини.
Терор як суть державної політики Росії
Терор як інструмент політики виник у Росії в 19 столітті. Цей терор був індивідуальним і спрямованим проти найодіозніших правлячих персон царського режиму. Бойовики-есери підривали сановників і тим самим висловлювали свій соціальний протест.
На широку ногу терор поставили більшовики. Прийшовши до влади, вони зробили терор основним інструментом внутрішньої політики: знищувалися цілі верстви – селяни, причому проти них масово застосовували хімічну зброю ще в 20-х роках минулого століття, священнослужителі, військовослужбовці царської армії, інтелігенція.
Перші концентраційні табори смерті вигадав не Гітлер, а саме більшовики. Гітлер і Гімлер лише додали до цієї сатанинської машини знищення, винайденої більшовиками, німецьку скрупульозність і педантичність.
Сталін надав розмаху терору як способу правління, що вилилося в систему ГУЛАГу, яка стала не тільки основою, але й лицем режиму. О.І. Солженіцин у своїй фундаментальній праці "Архіпелаг ГУЛАГ" вичерпно описав, як працювала ця машина страху й придушування.
Увесь цей історичний екскурс еволюції терору в Росії: від індивідуального до масового, як основного інструменту політики, нам допоможе зрозуміти суть путінізму.
Путін прийшов до влади, насадивши суспільству чергову хвилю страху. Спочатку вибухами будинків, а потім чеченськими війнами, путінський режим вперто прищеплював терором страх суспільству, яке ніяк не може відійти від цього свого стану. Вибухи в людних місцях, які регулярно організовує путінський режим, призначені саме для цього: підтримувати певний градус страху й не дозволяти суспільству прийти до тями.
Революція в Україні дозволила пропагандистам Кремля вигадати нових ворогів і нові фобії: горезвісні нацисти-бандерівці, які п'ють кров російських немовлят.
Що далі, запитаєте ви? Мені здається, що терор путінського режиму тепер поширюється не тільки на повсталу Україну й на російське суспільство, бачимо спроби зробити терор основним інструментом і зовнішньої політики.
Усі ці демарші в ООН щодо українського питання, нехтування всіма міжнародними правовими актами й узятими на себе зобов'язаннями, зокрема щодо територіальної цілісності України, анексія Криму й спроби подальшого розв'язання війни, свідчать про те, що путлерівці не тільки відкидають увесь механізм міжнародного права, але й намагаються замінити його терором.
Євроатлантична цивілізація стоїть перед вибором: приборкати терориста на цьому етапі або дати процесу розвинутися. Небезпеки, пов'язані з другої опцією, як я вважаю, усвідомлюються всіма розсудливими людьми. Із терористами не ведуть переговорів – їх знищують.
Подивимося, які рішення запропонують світові сучасні хранителі традицій розвитку цивілізації. Якщо доживемо.
Джерело: Eugene Platon / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
