+4 Київ
Двоє роздягнених росіян у темній ямі б'ються на смерть. Кадр відзнятий зверху. Вилізти звідти російський командир дозволив лише одному. Тому, який уб'є іншого.
Російського військового російські ж солдати прив'язують мотузкою за ноги до машини й тягнуть полем. Бо втік із "м'ясного штурму". Це називається "карусель".
Я показую ці короткі, але красномовні відео журналістам у Данії під час нещодавнього адвокаційного візиту за кордон. Вони мовчки дивляться і, схоже, не можуть повірити тому, що бачать.
У їхніх переповнених жахом очах німе запитання: "Чому вони вбивають своїх?"
Не порушуючи тиші, подумки відповідаю їм: "Бо це – Росія".
Офіційно: 1 млн втрат Росії у цій війні – убиті й скалічені російські солдати. І кожен із них – доказ аксіоми, яку людство мало осягнути ще із часів сталінських наступів крізь мінні поля: для російської держави цінність людського життя – ніщо.
Для цивілізованих суспільств мільйон убитими й пораненими – це катастрофа.
Для людожерського режиму – статистика.
Технологія, відпрацьована роками. По мільйонах скривавлених тіл повзуть тисячі наступних.
Вони досі проводять "развєдку боєм". У них є дрони для розвідки, але цінність людського життя для них – порожній звук. Вони мають найбільшу за площею країну у світі, але готові закидати своїми тілами хоч клаптик, але чужої.
Тому їхні герої – це м'ясники й ґвалтівники, іменами яких називають вулиці російських міст і про яких із пафосом розповідають дітям у школах. Аякже. Розкажіть про цю гідність тому, що виліз із ями. Чи тому – з прив'язаними ногами.
Вдячний силам оборони, які проріджують лави цих убивць і маніяків.
Не забудьте напхати насіння в кишені, сволочі. Хай з вас буде хоч якась користь для української землі.
Джерело: Сергій Притула / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
