+18 Київ
У мережі, пишуть, уже несуться вигадки та фантазії, теорії змови щодо вистави Театру на Подолі за п'єсою Карпенка-Карого "Хазяїн", де прізвище одного з персонажів – економа Зеленського – змінили на Залуського. Пишуть, що людям немає чого робити, тому вони чіпляються до кропіткої режисерської праці у важкі часи, а режисер, пишуть, не хотів, щоб "ця деталь" (прізвище Зеленський) привертала зайву увагу.
Заміна економа уваги, звісно, "не привернула". А був варіант, що цього не помітять?
Режисер може робити з матеріалом, який бере до роботи, усе, що вважає за потрібне. Режисер починається там, де закінчується автор. Це по-перше. Глядач починається тоді, коли вмикає голову. Свобода висловлювання передбачає свободу сприйняття. Це по-друге.
По-третє, заміна прізвища в даному випадку – недоречна витівка, яка не має відношення до творчості взагалі. Але певним чином має відношення до цензури і відбиває цілком традиційне ставлення до суспільства, яке, вірогідно, на думку працівників театру, є настільки незрілим, інфантильним, нерозумним, нерозвиненим і неосвіченим, що не здатне впоратися з таким важким розумовим навантаженням, як одне із прізвищ у класичній п'єсі. Тому треба ж допомогти.
І оце ставлення до суспільства як до дурників особисто мене дратує найбільше. Два Майдани, 10 років війни, але щоб не розбурхувати суспільну думку й "уникнути маніпуляцій" (цей момент особливо прекрасний), у п'єсі міняють економа Зеленського на економа Залуського. Ні маніпуляцій, ні натяків, ні алюзій, просто свобода творчості. Свобода приходить ногами.
Охорона, заміна.
Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
