Зуєв був із тих людей футболу, чиє ім'я не таке відоме, як імена зірок світового рівня, але без них їхні клуби не досягли б тих висот G

Сьогодні є привід згадати людей футболу, чиє ім'я хай не таке відоме, як зірок світового рівня, але без них їхні клуби не досягли б тих висот: адже футбол – гра насамперед командна.

7 листопада день народження Валерія Зуєва, який багато років, навіть десятиліття, гідно презентував київське "Динамо" і як футболіст, і як тренер.

Фото: footboom.com

Валерій Леонідович у клубі біло-синіх – із дитячих років, свої перші кроки у футболі він починав у динамівській школі разом із ровесником Олегом Блохіним. Інша річ, що слава його скромніша. Можливо, йому не зовсім пощастило – на його позиції в обороні були такі яскраві особистості, як Віктор Матвієнко, Володимир Трошкін.

Однак особисті досягнення Зуєва у футболі вражають: як гравець він – чемпіон СРСР 1974-го, 1975-го, 1977-го, 1983 року (останню золоту медаль у 1983-му він завоював уже у складі "Дніпра"). Володар Кубка СРСР 1974-го, 1978-го, 1981 року. Володар Кубка володарів Кубків УЄФА 1975 року. Володар Суперкубка УЄФА 1975 року.

Багато років Зуєв присвятив роботі футбольного наставника. Він був тренером у "Динамо-2" (Київ) (1993–1994, 2000–2002). Асистентом головного тренера у збірній України (1995). Асистентом головного тренера в "Динамо" (Київ) (1995–1997, 2002–2012). Головним тренером "Динамо-2" Київ (1997–2000). Асистентом головного тренера в клубі "Таврія" (Сімферополь) (2013).

На жаль, Валерій Леонідович пішов із життя рано, у 63 роки – 6 травня 2016 року. Із ним – досвідченим тренером і доброзичливою людиною – було приємно і корисно спілкуватися. Ми зобов'язані пам'ятати таких класних фахівців і скромних людей.

Джерело: "ГОРДОН"