$36.74 €39.60
menu closed
menu open
weather -4 Київ
Сергій Жадан
СЕРГІЙ ЖАДАН

Український поет і письменник

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Ритуали на похованні загиблих, до яких важко звикнути, змінюють відчуття багатьох речей. Стає неймовірно гірко. Проте це та гіркота, яка зміцнює, надає сенсу всьому, що відбувається

– Це ви для дівчинки купуєте, яку сьогодні ховають? – питає на базарі жінка, що торгує квітами, і ми розуміємо, що сьогодні тут не перші.

Прощатися із Владою прийшло справді багато людей. І чітко можна було провести цей поділ: ті, хто знав її до війни, і ті, хто познайомився з нею в підрозділі. Вони й говорили по-різному – учителі, друзі родини та викладачі згадували її дівчинкою, школяркою, говорили про той світ, який залишився в минулому, і про неї – ту, що залишилася в тому світі. Говорили багато, емоційно, збиваючись на щось своє. Помітно було, що ніхто з них не думав, що доведеться ось так про неї розповідати. Бійці натомість говорили більш стримано, більш сухо й пронизливо. Вони знали Владу зовсім іншою, у них немає про неї довоєнних спогадів, для них уся реальність вмістилася у ці ось останні місяці.

На цвинтарі повітря морозне, свіже, аж обпікає. Бійці шикуються в чергу, аби попрощатися. Очі в усіх світлі, а ось обличчя потемнілі – чи то від цієї смерті, чи то від холоду. Раптом зауважуєш, що більшість із них зовсім юні, молоді. І розумієш, що для більшості з них це перше особисте прощання з близькою людиною, яка загинула. І що прощання це – дуже приватне, дуже болісне, що воно щось змінює для них, змінює докорінно й назавжди.

І всі ці ритуали на похованні загиблих, до яких важко звикнути, – варта, що вистрілює в холодне грудневе небо, прапор на домовині, гімн, який співають хрипкими голосами, що не звикли до співу, – усе це теж змінює відчуття багатьох речей: відчуття часу, який нас усіх обступає, відчуття втрати, відчуття своїх, із якими стоїш на грудневій землі, із якими знаходишся в одному просторі, на яких можеш покластися, яких не можеш зрадити. Від усього цього стає неймовірно гірко. Проте це та гіркота, яка зміцнює, надає сенсу всьому, що відбувається: ми маємо пам'ятати про кожного загиблого, і ми маємо підтримувати кожного, хто далі тримає стрій. Оскільки стоїмо на своїй землі – холодній, промерзлій, але своїй.

Джерело: Сергій Жадан [офіційна сторінка] / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.