Національна ідея – пандуси для інвалідів. Уже не раз писала: депутате, бл...діно, зніми білборд – побудуй пандус!

"Ви ж філолог, вас держава вчила! Так невже для вас національна ідея – це не українська мова?!"

Отаке мені пишуть досить часто.

Ні, друзі, не мова. Точніше, не тільки.

Національна ідея, як на мене, має багато складових, і не дрібних, а дуже важливих.

Дороги без колдой...бин, такі, по яких можна їздити і, вибачте, не ригати через кожні 3 км. Громадський транспорт, у який не страшно сідати і, їдучи в якому, ти знаєш, за що заплатив свої шість гривень.

Лікарі, які одержують гідну зарплату і не чекають від тебе хабара, і лікарні, не схожі на концтабори. Учителі, яким не похєр на учнів. Викладачі, яких набрали не по блату. Судді з мізками, а не тупо на Lexus.

Мєнт, який шукає злочинця. Бо задрали вже нерозкриті "справи честі", на які у нас усе не вистачає честі, йопта!

Для мене національна ідея – це пандуси для інвалідів-колясочників. Я вже писала, і не раз: депутате, бл...діно, зніми свій білборд – побудуй пандус! Постав двері в метро, у які зможе пройти або проїхати інвалід, літній чоловік, мама з коляскою! Але всім похєр. По-хєр.

Національна ідея – це пенсія, отримавши яку бабуся не піде зі стаканчиком пластиковим просити на хліб.

Національна ідея – це не срати там, де ти живеш. І не красти.

Хай тобі 40 разів можна буде, і хай 201 раз ніхто не бачить, а ти не кради.

Не кради, падло, бо вже скоро  буде красти нічого!

А мову просто вивчи. Нарешті, ага.

Джерело: Анна Шестак / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора