+2 Київ
Почитав я свіже інтерв'ю голови Нацполіції Сергія Князєва одному виданню. Там багато цікавого. Про напади на активістів є зокрема.
Винесу сюди декілька його цитат і порівняю з фактами.
Цитата: Так от, справа Гандзюк розслідувалася Національною поліцією до того часу, поки генеральний прокурор не прийняв рішення про передачу справи у СБУ.
Факт: Нацполіція не передавала провадження СБУ протягом більше ніж двох місяців із моменту винесення відповідної постанови і зробила це тільки після смерті Катерини Гандзюк.
Цитата: Одна з цих осіб була затримана нами в порядку ст. 208 КПК, що є достатньо законним (3 серпня 2018 року поліція затримала жителя Херсона Миколу Новікова за підозрою в убивстві Гандзюк, але 22 серпня він був відпущений з-під варти, а обвинувачення з нього були зняті. – примітка автора). Це і було підтверджено всіма можливими перевірками, за винятком останньої – "політичної перевірки" парламентською тимчасовою слідчою комісією. Вона ще надасть свої висновки, давайте почекаємо.
Факт: Поліція за участю кума підозрюваного в організації вбивства Катерини затримала громадянина Новікова, у котрого було алібі. Два тижні рупори МВС нам говорили про те, що є всі докази його причетності до злочину, а Антон Геращенко навіть вимагав вибачень від тих, хто критикував поліцію. Після роботи друзів Каті по встановленню правди і затримання (не без допомоги СБУ) реальних виконавців, Новікова відпустили із СІЗО.
Цитата: Наприклад, численні напади на активістів в Одеському регіоні, неважливо – на проукраїнських чи якихось інших, викликали запитання: а що, власне, відбувається? І всі відразу, не дочекавшись результатів розслідування, почали шукати крайнього, мовляв, "мєнти такі погані, прямо кажучи"!
Факт: Генпрокурор Юрій Луценко заявляв про зміну підслідності провадження по нападах на мене на ГСУ СБУ у зв'язку з можливою причетністю до організації нападів співробітників одеської міліції. Водночас прокурор у провадженні щодо нападу на Аліну Радченко в суді заявив, що організатору нападу інформацію про хід слідства повідомляли правоохоронці.
Цитата: (Щодо нападів на активістів в Одесі) Мене ніхто не чує. Не чує, що по кожному з цих правопорушень виконавці затримані...
(Брифінг за грудень 2018 року) Князєв: "Замахи на вбивство – Михайлик, Стерненко, Устименко, Кузаконь, Козьма, Мазур та інші. Із дев'яти цих справ усі виконавці були встановлені".
Факт: Після третього нападу на мене нападник Олександр Ісайкул отримав державну охорону і статус потерпілого. При цьому мені в наданні охорони було відмовлено після кожного нападу. По другому нападу на мене поліція не затримала ряд співучасників, а лише повідомила про підозру одному виконавцю, якого я затримав власноруч. По першому нападу на мене не затримано нікого, слідчі дії практично не проводилися.
Троє затриманих осіб по справі замаху на Олега Михайлика взагалі мають алібі, і навіть суддя апеляційного суду області говорив прокурору по цьому провадженню про те, що доказів причетності підозрюваних до цього злочину практично немає.
Цитата: Так от, коли мені доповіли по справі Гандзюк, яка є перспектива і які можливі труднощі, то було прийнято рішення – убезпечити себе і передати справу на рівень вище, у Головне слідче управління Служби безпеки України. Таким чином ми захистили поліцейських від можливого впливу правопорушників.
Факт: Знову ж таки, передання провадження у справі вбивства Катерини Гандзюк відбулося за постановою ГПУ, а не з ініціативи МВС, і тільки після смерті Катерини і значного суспільного резонансу.
І вже без цитат.
Фактом є тотальний саботаж Нацполіції у справах щодо нападів на активістів та в окремих випадках причетність поліцейських до цих злочинів. Фактом є суцільні (часто умисні) провали слідства.
Чому? Бо фактом є також і те, що понад 90% поліцейських середнього і вищого рівня сьогодні – це ті самі міліціонери, що працювали там до 2014 року. Багато з них займалися фабрикацією проваджень, викраденнями, тортурами і вбивствами майданівців.
Глобально система МВС не змінилася зовсім. Вона залишилася каральним органом, а не стала дійсно правоохоронним. Нацполіція є відомством, що протиставлене суспільству. Навіть крізь усе інтерв'ю її очільника тягнеться нитка розподілу на "ми" і "вони". Тому що той, хто керує цим міністерством диявола, має сидіти не у своєму м'якому шкіряному кріслі, а на твердій ДСПшній лаві підсудних. Як і кожен міністр, президент, депутат чи просто чиновник, який вирішив, що може встановлювати в Україні диктатуру або бути її частиною.
Джерело: Сергій Стерненко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
