+1 Київ
26 травня 2014 року відбулася руйнація планів Кремля із захоплення Донбасу. У середині травня ми змогли посилити нашу армію зброєю та відремонтованою військовою технікою, провести дві хвилі мобілізації. Фронт почав просуватися на схід, крок за кроком звільняючи нашу землю. Щоб переламати ситуацію, російський Генштаб завів на Донбас свіжі військові підрозділи, важке озброєння та бронетехніку. Основний удар був спрямований на донецький аеропорт, який був узятий під контроль нашими десантниками.
На захоплення аеропорту було кинуто підрозділи 45-го полку спецпризначенців, загін кадировців із Чечні, кілька груп найманців із ПВК "Вагнер" і батальйон місцевих сепаратистів "Восток" під командуванням екскомандира донецької "Альфи" СБУ зрадника Ходаковського.
Зведене угруповання в ніч на 26 травня атакувало донецький аеропорт, захопивши новий термінал, збудований до відкриття Євро 2012.
Українські воїни мусили відступити, але ще утримували старий термінал. Ситуація склалася критична, російсько-терористичні війська намагалися оточити наших захисників.
Щоб не допустити оточення, Генштаб запропонував вивести десантників із летовища. Але здавання аеропорту в ті дні могло змінити хід війни, створивши загрозу не тільки для Донбасу, але і для всієї України. Захопивши його, росіяни "знайшли" б на Донбасі не лише танки, гаубиці, РСЗВ та ЗРК, але й бойову авіацію.
Я наказав нанести по новому терміналу авіаудар і контратакувати.
Час ішов, а доповідь про результат авіаудару не надходила.
Я набрав військове керівництво:
– Чому зволікаєте?
– Командування ВПС боїться вдарити по терміналу.
– Як боїться? Що означає – боїться? – відповідь шокувала мене.
– Термінал зовсім новий. Коштує не один мільярд. Там серйозний бізнес, представництво іноземних авіакомпаній… Командування боїться, що всі ці мільярди на них повісять і по судах затягають.
– У нас війна! Які мільярди? – я просто не вірив почутому. – Під мою особисту відповідальність! Передайте, я сам розберуся з бізнесменами, судами й саботажниками!
Су-25 завдав ракетного удару по новому терміналу донецького аеропорту. За ним три Мі-24 добили його некерованими ракетами. Дах терміналу обвалився, поховавши під собою російських солдатів і найманців. Наші бійці перейшли в наступ, добиваючи тих, хто намагався вибратися з-під руїн.
Бойовики, яким вдалося вирватися, кинулися в бік Путилівського мосту, за яким починалися позиції сепаратистів. Їхній хаотичний відступ був сприйнятий за атаку українських воїнів. Перелякані "сєпари" накрили своїх зустрічним вогнем.
Ще кілька днів під руїнами терміналу було чути стогони помираючих загарбників, тіла яких неможливо було дістати з-під завалів. Подальша історія героїчної оборони донецького аеропорту відома всій країні.
Так, наприкінці травня 2014 року була потоплена у крові спроба росіян переламати ситуацію на східному фронті.
Упевнений, що через дев'ять років наш наступ розчавить російського двоголового півня й викине окупантів за межі країни.
Джерело: Олександр Турчинов / Facebook
