-1 Київ
Як пропагандисти Кремля загнали Путіна у свою пастку.
Кремль не зміг (і не зможе) агресивно зреагувати на Джанкой. Джанкой зламав (надломив) дві важливі скрєпи. Перша – сліпа віра в те, що після референдумів щодо анексії колективний Захід злякається третьої світової і почне тиснути на Україну, щоб ми припинили бойові дії (по суті, це казус 2014 року, коли Крим став недоторканним).
Друга скрєпа складніша для сприйняття, але не менш важлива. Джанкой дав величезну пробоїну у віртуальному світі, який 22 роки будували російські пропагандисти.
І справа тут не тільки в тому, що росіяни не можуть у відповідь на "хлопки" зробити "судний день", як обіцяв Дмитро Медведєв. Справа в тому, що росіяни застряли в словах свого новітнього новоязу. Для тих, хто не пам'ятає, нагадаю, що Орвелл запропонував термін "новояз", щоб пояснити тоталітарну мову. Так ось, коли ми сміємося з хлопків, отріцатєльних сплитій і т.д., ми маємо чітко зрозуміти – путінська Росія створює цю нову мову не тому, що їм нічого робити. А тому, що мова – це останній бастіон свободи навіть нікчемного раба. Ми живемо в мові, і за її межі ми ніколи не можемо вийти (якщо ви, звичайно, не вмієте досягати нірвани).
Так ось, віртуальний світ сучасної Росії живе в цьому самому новоязі, який регламентує внутрішнє "я" кожного, навіть самого ліберального росіянина. І цей самий ліберальний росіянин щоразу повинен включати самоцензуру, навіть у себе вдома, бо навпроти може сидіти сексот феесбешний.
Поки ми лише сміємося з чоловіків, які здають своїх жінок, які щось погано говорять про Путіна, але це лише ягідки порівняно з тим, що буде далі. Самоцензура російського новоязу вже роз'їдає зсередини мільйони росіян. І насамперед лібералів і тих, хто сумнівається. Але затятих ватників це також торкнеться, бо Павлік Морозов не має свого інтелектуального цензу.
Справа в тому, що зараз, саме цими днями відбувається те, чого в російській свідомості не було з початку 80-х. Віртуальний світ, що створювався останні 22 роки, йде у повний дисонанс із реальністю. Досі ці два світи (реальний і пропагандистський) жили в повній гармонії один з одним, але, як писав класик, "всі сім'ї щасливі однаково, а нещасні по-різному". І ось економічна криза, війна, смерть, візи до ЄС – усе це повертає в реальність і бомбардує віртуальний світ, а влада ніяк не встигає латати дірки свого віртуального світу. Влада вважала, що вона дотягнулася до кожного і кожен, навіть самому собі, боявся щось сказати. Але поки це був не стільки страх, скільки примирення з відносно зручним віртуальним світом новоязу. Досі росіяни жили в повному підпорядкуванні до повістки дня держави, але при цьому вони не відповідали за те, що робило керівництво цієї держави. Це влаштовувало всіх. Аж ось усе почало змінюватися. Зручний віртуальний світ почав ламатися.
Як би як це парадоксально не звучало, але в нашій інформвійні прийшов новий етап. Ми пройшли етап масового донесення інформації і пояснень. Натомість прийшов етап війни за слова. І ключові слова цієї війни більш ніж прості: вибухи (замість хлопків), криза та дефіцит (замість імпортозаміщення), корупція, безпорадність, некомпетентність (злочинна некомпетентність), замість "шаг за шагом ми достігаєм целей", брехня і безнаказаність. Росіянин має вставити у свій офіційний новояз саме ці слова.
Звичайно, на вершині цієї словесної піраміди має бути два заборонені слова: війна та Путін. Але до них ми прийдемо трохи пізніше. А поки, завдяки тому, що 6 місяців росіяни нічого не можуть зробити в Україні, і тепер завдяки "хлопкам" у Джанкої та Саках вдалося прорвати віртуальний світ пересічного росіянина. Тепер, головне – заповнити цю діру правильними словами.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
