-2 Київ
Візит Путіна в Іран – це:
1. Приниження. Уперше за останні роки Путін їхав на переговори без явної переваги. Він їхав прохачем.
2. Нічого нового він не добився і не отримав. Судячи з усього, його єдиний козир – уплив у Сирії – йому довелося розміняти на міфічні обіцянки допомогти з технологічним ембарго (ну, нема в нього електроніки). Поки це лише обіцянки.
3. Його головна гра – нафта й газ, якими він шантажуватиме Європу. Поки Європа тримається. Друга головна гра Путіна – криза біженців через продовольчі проблеми – поки знаходиться у стадії переговорів (можливо, імітації переговорів). Путін навряд чи робитиме жест доброї волі з вивезенням українського зерна, якщо не отримає за це щось натомість. Поки ми не розуміємо, що він може отримати натомість.
4. Іран – це не лише приниження. Це ще й істерика. Те, що синхронно Путін, Слуцький та Ушаков заговорили про переговори, означає лише одне – Путін усвідомив глибину проблеми та істерить. Йому потрібно прискорювати процеси по закінченню війни.
І останнє. Повторю те, що я писав і говорив багато разів, – ніякої ядерної зброї для закінчення війни він не буде приміряти. По-перше, він трус, а по-друге, це остаточно забере його в ізоляцію.
Більше західної зброї – і все в нас буде добре.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
