Країна і нація формуються тоді, коли є візія майбутнього, приваблива для суспільства. Без такої візії об'єктивні чинники розпаду призводять просто до колапсу

Бачу досить поширене хибне уявлення. Виглядає воно приблизно так: українські шістдесятники, дисиденти, антикомуністична діаспора – усі вони були ідеалісти, мрійники, у них не було жодного батальйону, усі вони зазнали поразки й не вплинули ні на що.

Я завжди питаю таких людей: а що, потім Радянський Союз розпався сам по собі?

Та ні, кажуть вони, був Чорнобиль, Афган, Рейган, економічна криза, Горбачов, Єльцин, ГКЧП, відсутнє додати, непотрібне закреслити.

Погоджуюся. Завжди є об'єктивні чинники. Але.

Країна і нація формуються тоді, коли є візія майбутнього, приваблива для суспільства. Без такої візії об'єктивні чинники розпаду призводять просто до колапсу. Світ сповнений уламками колишніх імперій, які так і не стали країнами.

Ми стали. За це будемо вдячні, між іншим, і тим, хто сформулював візію України у другій половині минулого сторіччя й доніс її до Дня Незалежності.

Те саме стосується прийдешнього наступного етапу розпаду імперії (сподіваюся, останнього). Нині важливі люди, які формують візії майбутніх нових незалежних держав. Навіть якщо в них немає батальйонів. Поки що. Утім, у когось із них уже є.

Джерело: Валерій Пекар / Facebook