+3 Київ
Три правди про реальність війни. Моя відповідь NYT.
У своїй редакційній статті The New York Times закликала владу США бути реалістами і визнати, що Україна не може перемогти Росію. Я звернув увагу на це звернення до відчуття реальності, тому що великою мірою ця жахлива війна відбувається за те, в якій реальності нам жити і що ми вважаємо правдою. Я пишу цю статтю в Києві, де був весь час від початку війни і де мені досі доводиться бігати в підвал по кілька разів на день через повітряні тривоги. Тут є особливе відчуття реальності війни, про яку хочу розповісти три правди.
Перша правда полягає в тому, що це не війна Росії та України. Поширена помилкова теза, що війна закінчиться, як тільки українці та росіяни знайдуть спільну мову, – змушує багатьох політиків та аналітиків робити неправильні висновки. Насправді це війна Росії проти Заходу та його цінностей. Я нагадаю, як усе почалося. У середині грудня Путін вимагав укласти новий договір безпеки зі США та НАТО. Умови цього договору стосувалися не тільки заборони вступу України та інших країн до блоку, а в тому числі й розміщення сил НАТО у Європі. Відмова укладати цей договір і стала обґрунтуванням його війни. Він неодноразово повторював, що Захід не залишив йому вибору. Із цього бачимо, що завершення війни не може бути питанням російсько-українських відносин. Перемога в Україні не була ціллю Путіна, і, отримавши її, він буде рухатися далі. Але отримавши поразку – він не зможе робити вже нічого.
Друга правда про реальність війни полягає в тому, що ніхто не очікував такого опору українців і такого провалу російської військової машини. Це правда, що західні розвідки та політики давали Києву два тижні, а Маріуполю – чотири дні. Росіяни зазнали поразки під Києвом в умовах, коли Україна не мала ніякого особливого озброєння, крім протитанкових ракет Javellin, NLAW і ПЗРК Stinger. Давайте будемо реалістами і визнаємо, що це гарна зброя, але не завдяки їй російська армія відступила із півночі України. Київ готувався оборонятися на кожному квадратному метрі, тисячі людей взяли до рук зброю, робили "коктейлі Молотова", рили окопи. Велике досягнення, що наша армія змогла зупинити російський наступ, а потім створити передумови для їхнього оточення і не залишила їм вибору, крім відступу. Уже майже два місяці російська армія, яка перевершує українську за потужністю у 20 разів, показує дрібні успіхи в операції на Донбасі.
Тому коли ми прагнемо бути реалістами, то давайте визнаємо: всі оцінки того, що може або не може Україна – провалилися. Отже, твердження, що Україна не зможе відвоювати свій адміністративний кордон і перемогти Росію на своїй території, уже не виглядає таким реалістичним. Але я скажу, що є реалістичним: не існує іншого рішення війни як українська перемога. Усі потенційні припинення вогню, договори про втрати територій тощо – ми це проходили з "Мінськом" 1 і 2. Усі можливі рішення, окрім української перемоги, є рішеннями відкласти конфлікт у часі.
Нарешті, є ще одна правда про реальність війни. Особливо болюча – це правда про Бучу. Після звірств і геноциду в Бучі розвинений світ не може дозволити собі мати справу із Кремлем. Той, хто дозволяє ґвалтувати малих дітей і вбивати їхніх матерів, становить загрозу всьому світу, а не Україні. У Бучі Путін атакував не Україну, а світову систему безпеки та миру, створену після Другої світової. На жаль, у Бучі Путін знищив "ніколи знову", яке щороку 8 травня повторювало весь розвинений світ. І єдина відповідь, яку можуть йому дати всі, хто вірить у права людини, – військова поразка РФ.
Джерело: Victor Andrusiv / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
