0 Київ
Газета, зокрема, пише, що американці співчувають стражданням України, але "народна підтримка війни далеко від берегів США не триватиме нескінченно", й "інфляція є набагато серйознішою проблемою для американських виборців, ніж Україна, а перебої з глобальними ринками продовольства та енергоносіїв, імовірно, посилюватимуться".
"Заманливо розглядати приголомшливі успіхи України у боротьбі з російською агресією як ознаку того, що за достатньої американської та європейської допомоги Україна близька до того, щоб відкинути Росію на її позиції до вторгнення. Але це небезпечне припущення", – пише газета.
Редакція The New York Times вважає, що воєнна перемога України над Росією, внаслідок якої Україна поверне собі всю територію, окуповану РФ із 2014 року, "не є реалістичною ціллю".
"Хоча планування та бойові дії Росії були на диво недбалими, Росія залишається надто сильною, а Путін вклав надто багато особистого престижу у вторгнення, щоб відступити", – вважають журналісти.
На їхню думку, "нереалістичні очікування" могли ще більше залучити США та НАТО до "дорогої і затяжної війни".
"Росія, хай яка вона пошарпана і невміла, як і раніше, здатна завдати Україні незліченних руйнувань і, як і раніше, є ядерною наддержавою зі скривдженим, нестабільним деспотом, який не виявляє особливої схильності до врегулювання завдяки переговорам", – ідеться у статті.
Журналісти заявили, що саме українці "мають ухвалювати складні рішення", адже саме вони борються, помирають і втрачають свої будинки внаслідок російської агресії, і "саме вони мають вирішувати, яким може бути закінчення війни".
"Якщо конфлікт справді призведе до реальних переговорів, українським лідерам доведеться ухвалювати болючі територіальні рішення, яких потребуватиме будь-який компроміс. [...] Оскільки війна триває, Байден також має чітко дати зрозуміти президенту Володимирові Зеленському та його людям, що є межа тому, як далеко США та НАТО зайдуть у протистоянні з Росією, а також межі зброї, грошей та політичної підтримки, яку вони можуть надавати. Дуже важливо, щоб рішення українського уряду ґрунтувалися на реалістичній оцінці його засобів і того, скільки ще руйнувань Україна може витримати. Зіткнення із цією реальністю може бути болючим, але це не заспокоєння, це те, що уряди зобов'язані робити, а не гнатися за ілюзорною "перемогою", – ідеться у статті.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в ефірі каналу "Дом" 20 травня розкритикував цей матеріал.
"Я вважаю, що це дуже дивні заяви. Дуже круто, коли ти сидиш десь у теплому кабінеті, п'єш каву, такий надутий хлопчина чи дівчина, і розмірковуєш про глобальні світові проблеми. "Що там якась Україна? Нехай щось віддасть" і таке інше... А чи не хоче ця людина, яка каже: "Поступіться-но чимось", приїхати сюди і поговорити із сім'ями, у яких нахабно вбили чи зґвалтували їхніх рідних та близьких? Не хоче поговорити з ними? The New York Times, яка проблема? Тут кави поп'єш, посидиш у Бучі, посидиш із ними в їхніх будинках зруйнованих, поговориш їм: "Як це? Не хочете віддати? Вам яка різниця? Та віддайте їм Херсонську область. Вони ж такі прості ці хлопці, росіяни. Вони сьогодні у вас забрали частину Донецька та Луганська, Крим забрали", – сказав Подоляк.
За словами радника, якщо Україна погодиться на поступки РФ, Росія надалі захоче захопити ще більше українських територій.
"Рішення про те, як закінчиться війна, ухвалюватимуть лише два суб'єкти: народ України і президент", – сказав він.
