+34 Київ
Заступник міністра оборони Гаврилюк учора озвучив дуже важливе питання, що економіка України не переведена на воєнні рейки. Я піднімав це питання з перших днів війни й пояснював, що коли війна ввійшла у фазу на виснаження – це питання нашого виживання.
Зараз через те, що таке рішення не було ухвалено вчасно, у нас діра в 500 млрд грн на оборону, і замість запуску воєнної економіки в нас шукають варіантів збільшити податки.
Однак у цьому питанні дуже багато маніпуляцій і нерозуміння. Тому коротко ключові тези, як ми мали перейти на воєнну економіку.
1. Воєнна економіка – це в першу чергу централізація бюджету для війни. Тому давно потрібно зробити глибокий і детальний аналіз бюджетів усіх рівнів, включно з державними підприємствами. Прибрати звідти бруківки, нові автомобілі, ремонти, метро, нові атомні блоки, фестивалі й купу інших витрат, без яких можна прожити рік чи два. Усі вивільнені кошти зарядити на оборонку.
2. Воєнна економіка – це централізація кредитів й інвестицій для потреб оборони. Чим більше ми вливаємо коштів у виробництво дронів, снарядів, техніки, тим більше це відчуває ворог.
3. Воєнна економіка – це про максимальну мобілізацію ресурсів для потреб оборони. Усе, що може бути використане для потреб ЗСУ, має бути використано. Це в тому числі передбачає мобілізацію людей на оборонні підприємства, їхню роботу в три зміни.
4. Зрештою, воєнна економіка – це про спосіб мислення суспільства "все для фронту, все для перемоги". У такому мисленні суспільство напружує всі свої сили й перемога є справою кожного. Не може існувати "райських островів", де війна нагадує про себе максимум повітряною тривогою.
Я знаю, що зараз хтось завиє про ціну й навіщо це все, "давайте домовимося й будемо нормально жити". Але коли вас хочуть з'їсти, то домовлятися ви можете у кращому випадку про час, коли вас з'їдять.
Чому ми більше не говоримо про "чмонь", не ржемо з дебільності орків і так далі? Бо, на відміну від нас, вони перейшли на формат "перемога або смерть", вони зарядили свою економіку й усі сили на перемогу. І ми бачимо, як на наших очах змінилася ця кончена армія на потужну навалу.
Ми ходимо по дуже тонкій межі. Путін грає з нульовою сумою "все або нічого", і грати з ним в іншу гру – це приректи себе й майбутні покоління. Дуже шкода, що це не розуміють у деяких високих кабінетах і ведуть себе, ніби в нас не війна, а десь там далеко АТО.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
