+1 Київ
Сором'язливий президент Зеленський.
Коли президент США Байден публічно образив президента Росії Путіна, оголосивши його на весь світ убивцею, він не тільки висловив думку американської еліти, а й далі бореться зі своїм заклятим ворогом, колишнім президентом США Трампом, який увесь час всіляко захищав Путіна від нападок американських ЗМІ та демократів.
Водночас коли Байден відкрито оголосив Путіна вбивцею, він поставив західних політиків у складне становище. Тепер співпраця з Путіним автоматично стає співпрацею з воєнним злочинцем, який віддає накази вбивати і труїти своїх політичних противників, збивати цивільні літаки і віддає накази про збройний напад на сусідні країни. Миттєво хитромудра стратегія західних політиків співпраці, примирення й умиротворення агресивної політики Путіна перетворюється на банальний міжнародний колабораціонізм.
Одним легким, але гострим політичним рухом президент США Байден запустив алгоритм упізнавання "свій – чужий" для всіх політиків Заходу. Тепер хитромудрі політики Франції та Німеччини мають для себе вирішити нескладне завдання, хто такий для них Путін – мудрий правитель могутньої Росії чи небезпечний, "кислотний" політик. Навіть зарозумілий Китай не наважився стати на бік Путіна, закликаючи американців дотримуватися дипломатичного етикету, а турецький президент Ердоган просто знущається з Путіна.
З іншого боку, криміналізація Байденом Путіна безпосередньо стосується і політичного керівництва України. Адже Путін як головнокомандувач російської армії віддав злочинний наказ вдертися на територію України, розв'язав війну між двома "братніми народами", унаслідок якої загинуло 15 тис. українців. Він персонально відповідає за аварію Boeing МН17.
Тому у Вашингтоні уважно чекають реакції України на конфлікт Байдена – Путіна, чекають адекватної та своєчасної реакції політичного керівництва країни – президента України Зеленського і голови Верховної Ради Разумкова. Поки Разумков і Зеленський вдали, що особистісний конфлікт Байдена і Путіна їх не стосується, це дає Держдепу США право і привід заявити Україні, що їх теж безпосередньо не стосується воєнно-політичний конфлікт Росії та України.
Бо українці двічі хитрі – наприклад, вони хочуть західної фінансової допомоги, але не хочуть боротися з елітною корупцією, яка поглинає цю допомогу. Другий, свіжий, приклад – президент Зеленський і спікер парламенту Разумков публічно просять про військово-політичну допомогу від ЄС, НАТО і США для боротьби України з російською агресією, але водночас соромляться образити Путіна поганими словами. Вони готові довго ремонтувати вікна і двері, очищати стіни Офісу президента України від акцій протесту, але не думати, яка доля чекає на Україну в розгортанні гострого конфлікту США та Росії.
Джерело: Виктор Небоженко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
