Треба констатувати повний провал кремлівської технологічної школи

У чому полягає феномен великої перемоги Петера Мадяра.

Я дивлюся на підсумки виборів в Угорщині в першу чергу з політтехнологічної точки зору, а не зсередини процесів. Бо щоб мати повну картину, треба принаймні рік вивчати на місці глибинні зсуви в угорському середовищі.

А ось технологічні ходи ми зможемо оцінити.

Перше – це помилка Орбана повністю зробити кальку з попередніх виборів і визначити зовнішніх гравців основною загрозою для угорців. Не знаю, що там показували фокус-групи, але очевидною є відірваність владної команди від реалій. Але чому тут дивуватися – 16 років при владі дають відчуття, що ти знаєш про всіх і все. Виявилося, що загроза, яку продавала команда Орбана, не була основною проблемою для угорців.

Не допомогли й російські технологи. Вони не просто йшли у фарватері цієї логіки (вона була їм вигідна у світлі глобального протистояння з ЄС і Україною), вони ще більше налаштували угорців підняти питання про російську присутність. І це дало зворотний ефект – плівки розмов Орбана й Сійярто з кремлівськими візаві технологічно просто підсилили це відчуття – певної залежності угорської верхівки від зовнішніх гравців.

Загалом треба констатувати повний провал кремлівської технологічної школи. Це вже треті вибори, які курував Сергій Кирієнко (заступник глави кремлівської адміністрації), які з тріском провалилися. Перед цим були Румунія і Молдова.

Приїзд Венса й відверта агітація за Орбана лише посилили відчуття, що команда діючого президента грає не в угорську гру, а у гру, яка є нав'язаною зі сторони. Гра, яка є неперебірливою у зв'язках – аби лише перемогти. Підсумок: після візиту Венса рейтинги "Фідес" знизилися ще більше.

Тепер щодо Мадяра. Перше, що його команда взяла в реалізацію, – це стара технологія походу "від дверей до дверей". Петер Мадяр за час кампанії об'їздив мало не всі угорські містечка. І ефект "потиснутих рук" спрацював.

І якщо Орбан вів більше віртуально-інформаційну кампанію, то Мадяр – приземлено-просвітницьку. Людина, яка була ще не так давно частиною владної машини, яка знає її слабкі місця, мову, логіку і страхи, легко знаходила відгук у потенційного виборця. У якийсь момент Мадяр став "своїм" – позитивним хлопцем, народним лідером. Колись в Угорщині таким був Орбан, коли виграв свою першу кампанію.

Мадяр підхопив запит на моральну легітимність. Після скандалів із корупційними схемами, які накопичилися за півтора десятиліття Орбана, говорити з людьми однією мовою виявилося правильно вибраною тактикою. Виборець шукав у даному випадку (якщо вже судити за результатом) не ідеологію, а відчуття чесності. І Мадяр "продавав" образ людини, яка "заплатила ціну" за правду. У певний момент він почав сприйматися як альтернатива до застою – і через це він отримав кредит довіри наперед.

Перемога таких фігур, як я вже написав раніше, – це відповідь на те, що система втратила здатність до саморегуляції (ми це проходили і на прикладі Ющенка, і на прикладі Порошенка). І якщо цю систему не оновлюють зсередини, вона отримує імпульс ззовні, часто у вигляді несподіваних, нестандартних і навіть ризикованих політичних проєктів. Вважайте це натяком для наших політичних вождів, які на якомусь етапі почали вважати, що контроль і безальтернативність думок важливіші за суспільну довіру.

Угорщина отримала перезавантаження. Це точно еволюційний крок. І добре, що тут обійшлося без революції.

Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора