+18 Київ
Росія так запевняла весь світ, як прагне перемовин з Україною, що оголосила президента Зеленського у розшук.
Це відповідь усім, хто переконував, що в Путіна "все непросто" і він "скоро видихнеться". Тому готовий до перемовин. Так от. Поки не видихнеться. І до перемовин він готовий тільки в одному випадку: коли Україна оголосить капітуляцію.
Російсько-українська війна – це не лише українці, і це вже очевидно. Росія буде збільшувати тиск на фронті до проведення виборів у США. Буде вже цим впливати на перебіг виборів у США.
А паралельно – працюватиме на те, щоб втручатися в ці вибори. Як через агентів впливу і кібератаки, так і створюючи додаткові центри напруги там, де вона може (наприклад, знову на Балканах).
Не виключаю, що в Москві сплять і бачать, аби вибори у США взагалі закінчилися громадянським протистоянням між прихильниками Трампа і Байдена. І що в Кремлі готові також у цю історію вкладатися з усіх сил.
А тому що б хто не казав, 2024-й буде переломним у нашій війні. І тут залежить, що ж виберуть наші західні партнери – чи варіант додавити Росію і помножити на нуль її глобальні "хотєлки", чи навпаки – вибрати страх і ганьбу (як сталося з Афганістаном).
У цьому контексті дуже непокоїть швидкість (її вже називають равликовою) як прийнятих рішень, так і проголошеної передачі зброї Україні. Бо Путін прискорюється, а більшість західних лідерів продовжують демонструвати елементарну відсутність волі й рішучості. Попри гарні і загалом правильні промови.
Їх буде забагато і на саміті миру у Швейцарії. Там проявляться всі. І ті, хто дійсно працюють на підтримку України, і ті, хто цієї підтримки не бажають. Буде така собі гарно організована велика фокус-група, яку можна розцінювати як альтернативний до ООН майданчик. Але після "зрізу" цих настроїв нам прийдеться ще більше переконувати світ, що нинішнє видавлювання допомоги по краплині – це шлях до відтермінованої поразки не тільки України. Це буде вибір великої геополітичної ганьби для США, Британії, Німеччини, Франції…
Тому з Путіним і його колективним несвідомим потрібно закінчувати. І для цього потрібен, нарешті, реалістичний і випрацюваний план.
1943 року в Тегерані Радянський Союз із Британією і Штатами вже вирішував, що буде з Німеччиною після того, як вона впаде.
Нам треба, щоб Швейцарія стала прототипом такого ж зібрання – коли будуть зроблені єдино правильні висновки і буде застосовано єдину вірну стратегію.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
