+9 Київ
Збираюся на роботу. Трамп, як і очікувалося, нагнітав як міг – і в останній момент зробив крок назад. На два-три тижні.
Це ж треба було в усьому цьому фарсі навіть літаки з британських баз піднімати, аби зрештою сісти в калюжу. Не економічно – тут я чомусь думаю, що Білий дім хоч щось і урве (від самого початку ця спецоперація й була задумана про контроль за іранською нафтою) – а політично. Великий Донні виявився дрібним і прогнозованим бізнесменом-шантажистом. Хоч це вже не така й велика новина. Він діє за одним і тим самим алгоритмом.
Але світ побачив місяць слабкої Америки. Без союзників і без політичної підтримки Європи, Британії, Канади, Австралії. Трамп через силу вимагає любові, а це ще більше від нього відгороджує людей, які звикли до партнерств, а не до банального шантажу.
Колись треба буде засісти й детально розписати психологічний портрет цього чолов'яги (там, правда, за ним "підростає" ще один – який зі своєю "моральністю" може перевершити самого Трампа – і треба вже детально вивчати всі його ходи). Хто не бачив розбір по Венсу – гляньте попереднє "Критичне мислення", там є чимало характеристик віцепрезидента.
Ще два з половиною роки нам доведеться мати справу саме з такою американською політикою – і її, на жаль, не зміниш. На наступні кілька місяців Трамп після заморожування конфлікту в Ірані повернеться у свою внутрішньополітичну пісочницю. Буде продавати американцям найвеличнішу перемогу над усіма злими силами у світі. Слава богу, це буде не про перемогу над Україною (хоч могло б і бути).
З хорошого – є надія, що ціни на нафту за місяць поповзуть униз, а це означатиме, що Росія зароблятиме на війну менше.
На фоні зайнятості виборами до Конгресу нам би з європейцями використати момент і переформатувати процес переговорів. Переформатувати сам формат (сорі за тавтологію). Бо очевидно, що діючий тристоронній – уже не спрацює. Штати на фоні внутрішніх політичних протистоянь і, по суті, неоднозначної "перемоги" на Близькому Сході муситимуть зосереджуватися на собі. Ігри в потенційний бізнес із Путіним зараз більше забирають балів, ніж дають. А погрози вийти з НАТО ще більше обривають трансконтинентальні зв'язки, і Європа в якийсь момент змушена буде вибудовувати власну систему безпеки без США. Це питання вже перезріло. Подивимося, чим закінчаться вибори в Угорщині – власне, це стане великою відправною точкою для багатьох змін.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
