+18 Київ
Фотографії з Бучі жахливі. Уздовж вулиць через кожні 10–20 метрів трупи жінок і чоловіків. В останніх за спиною зв'язані руки. Довкола голів намотаний їхній одяг. Усіх убили пострілами у голову.
Жертв неймовірно багато. Тільки в Ірпені понад 300 людей. У Бучі та Гостомелі ще не пораховано. Це не фантазія. Усе є в інтернеті.
Знаєте, що мені нагадали ці масові розстріли впритул у голову? Так само діяли російські більшовики у 20-х, 30-х та 40-х роках минулого століття. Так само вони розстрілювали полонених вояків УНР чи цвіт української нації в урочищі Сандармох. Коли українців ставили обличчям одне до одного, пускаючи одну кулю в голову. Економії заради.
Так само у червні 1941-го росіяни, які втекли від німців, розстрілювали політичних ув'язнених у Самборі, Львові, Житомирі, Рівному, Вінниці та ще десятках міст. А як інакше? Це ж вороги народу.
До речі, така сама історія була й у Катині, де російські кати розстріляли сотні польських офіцерів та солдатів пострілами в голову. Тоді розстрільні команди, щоб не замазатися кров'ю жертв, одягали на себе фартухи. Тепер, щоб не замазатися, жертвам намотували на голову їхній одяг. Тоді кров новоявлених українських мучеників не потрапляла на їхню форму, а шматки черепа та мізків залишалися в ганчірках.
Знаєте, навіщо докладно пишу ці страшні речі? Ви маєте зрозуміти, що з часів Леніна та Сталіна в Росії нічого не змінилося. Саме так в очах Путіна і росіян виглядає "остаточне вирішення українського питання, яке не встиг вирішити Ленін і Сталін".
Пам'ятаєте, як він про це говорив у своєму відеозверненні перед війною? Коли анонсував "денацифікацію"? Саме тоді він дав команду вбивати українців лише за те, що вони наважилися створити власну державу і стверджувати, що ми не один народ.
Для чого? Ну, все просто. Якщо мені дозволили вбити – значить, уб'ю.
А тим, хто після побаченого та прочитаного вище не може повірити і зрозуміти, для чого це робилося, – рекомендую перечитати історію.
Росіяни не вперше за останні сторіччя намагаються знищити українців як націю. Так було, коли Меньшиков спалив Батурин. Або коли Муравйов у лютому 1918-го здійснив масові розстріли у Маріїнському парку. Згадайте, що робили росіяни у 20–30-х роках в Україні. Про масові репресії та Великий голод. Що вони творили на заході України, починаючи з 1939-го до 1953 року. Ну і звичайно, про масові вбивства та зґвалтування російською Червоною армією німкень.
Тому треба визнати і прийняти – те, що робиться зараз в Україні, це не садизм однієї чи кількох людей. Це масова акція, у якій за дорученням оточення Путіна беруть участь майже всі солдати та офіцери "мордовської" армії. Від Бучі до Маріуполя. Від Чернігова до Херсона та Енергодара. І не просто беруть участь – вони від цього кайфують.
Ми чули перехоплені розмови, у яких вони хвалилися перед своїми матерями та дружинами, як масово вбивали українців.
І останнє – ці вбивства здивували та шокували багатьох моїх знайомих. Насамперед тих, хто до війни мені казав, що "все не так однозначно" у російсько-українських відносинах. Що історія про масові звірства росіян та знищення українців у ХХ столітті – це вигадки українських патріотів та "неправильних істориків". І ті, хто про це говорить, – "вишиватники" і "націоналісти", які гірші за "ватників". Що росіяни – це велика дружня і братня нація. Що УПЦ МП – духовна церква, а не агенти ФСБ. Неважливо, якою мовою говорити і яку музику слухати. Що "русский мир" прекрасний і високо духовний. І ми, українці, завдячуємо своєму цивілізаційному та духовному зростанню саме росіянам. Без росіян і Радянського союзу ми були б "шароварним селом".
Тепер ці люди або мовчать, або проклинають "русский мир", який прийшов до нашої мирної країни, або знищують москалів.
Це розуміння далося дуже дорогою ціною. Але тепер кожен українець достеменно знає, що "русский мир" – це смерть, голод і насильство.
І єдиний наш захист від росіян, які століттями намагаються знищити українців як націю, – це ЗСУ та наші міжнародні союзники!
Дякуємо ЗСУ, що бережете нашу країну!
Смерть оркам!
Слава Україні!
Джерело: Viktor Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
