+5 Київ
Ще раз про матюки.
"Це російський вплив".
Ні, це не російський вплив. Матюки є в листуванні Шевченка.
"А от на святій Галичині..."
І в етнографічних розвідках Франка.
"А от..."
І в коломийках. І в сороміцьких піснях. І в сороміцьких казках, Федір Вовк не дасть збрехати.
"А от моя баба не матюкалася".
І сексом не займалася. При вас.
"А от походження слів..."
Питомо слов'янське, вже сто років як досліджено і доведено.
"Окей, але в росіян воно все довкола геніталій, а в нас – довкола ласкавих побажань інвалідності чиїйсь матері. Або какашок".
Генітального пласта в нас теж повно.
"Окей, у нас усе це теж є, але саме росіяни принесли звичку вставляти через слово замість вигуків. Таке взагалі існує тільки в них".
А що каже поляк, коли бачить бобра?
Західні слов'яни можуть матюкатися зі швидкістю 120 "курв" на хвилину і викручувати з кількох матерних коренів не менше варіацій, ніж росіяни. Південні ще й пічку згадують, і ні, це не та, що в селі в хаті стоїть (ну ок, дивлячись яке село). В англійській буває fuck для зв'язки слів, в іспанській – puta, в інших європейських щось інше.
І тільки ми серед цієї лексичної клоаки стоїмо, як орхідея на Бортницькій станції аерації.
Ну або ні.
Серйозно, якщо вам естетично не подобається матюччя – це ок.
Але нащо під це невіглаські вигадки підшивати?
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
