0 Київ
В історії з новою підозрою Порошенку всі зосередилися на ролі президента Зеленського та його офісу і якось забули про головну дійову особу цього процесуального дійства – генеральну прокурорку Венедіктову. Особисто ж мене дуже потішила саме пані генпрокурорка. Вона – надзвичайний молодець! Так уміло "вислизнути" зі, здавалося б, політично патової ситуації могла лише Ірина Валентинівна – з її неабияким талантом орієнтуватися, передбачати та використовувати.
Хочу нагадати, що Венедіктова "заходила" на нинішню посаду не як 100%, а як 200% "свій" генпрокурор для президента Зеленського. "Заходила" у ситуації, коли Рябошапку звільнили з посади генпрокурора фактично за те, що він відмовився нашвидкуруч підписувати підозру Порошенку, як того хотіли в Офісі президента.
Венедіктова на засіданні Верховної Ради 17 березня 2020 року, коли розглядалося питання призначення її генпрокурором, обіцяла швидко справитися із цим "завданням партії". Тоді нардепи від "Слуги народу" прямо запитували Венедіктову, чи підпише вона підозру Порошенку. "Можу відповісти, – сказала без п'яти хвилин генпрокурорка, – все, що може бути швидко і законно завершене, буде швидко і законно завершене. Немає можливості довго розбиратися".
Дещо пізніше (29 травня 2020 року) в ефірі одного з телеканалів генпрокурорка Венедіктова заявила, що підпише п'ятому президентові України Порошенку підозру, коли будуть законні підстави. Практично те саме вона сказала під час свого нещодавнього вояжу до США, коментуючи оприлюднену мною інформацію про підготовку підозри Порошенку. Венедіктова сказала: "Майже два роки як я – генеральний прокурор, і два роки я чую про нові підозри [колишнім президентам]. Прокоментувати, будуть вони чи не будуть, – я прокоментую, коли в мене будуть якісь процесуальні рішення. На сьогодні таких процесуальних рішень немає”.
Вочевидь, лукавила Ірина Валентинівна, даючи такий коментар. Не могла вона як генпрокурорка не знати, на якій стадії перебуває підготовка підозри Порошенку, як і того, що проєкт цієї підозри тоді вивчався в Офісі президента на предмет політичної доцільності його реалізації. Та й саме закордонне відрядження Венедіктової, як видається, було у цей час зовсім невипадковим. Я тоді припустив, що таким чином генпрокурорка хоче перекласти цю делікатну функцію на одного зі своїх заступників. Таким чином "убиваються два зайці": і "завдання партії" виконано, і "ці руки нічого не робили".
Наскільки відомо, поїздка Венедіктової до США не була погоджена на Банковій. В офісі Єрмака були дуже "засмучені" такою несподіваною самостійністю своєї генпрокурорки, вбачаючи у її діях самостійну політичну гру вже на міжнародному рівні.
Скасовуючи депутатську недоторканність, законодавець фактично передав право вирішення питання про кримінальну відповідальність народних депутатів одній посадовій особі – генеральному прокурору. Безперечно, тоді коли ця посада є вакантною чи генпрокурор перебуває у тривалій відпустці або на лікуванні, то за невідкладних обставин підозру народному депутату формально-юридично може підписати і виконуючий обов'язки генпрокурора.
Але підписання підозри Порошенку одним із заступників генпрокурора у статусі "в.о. генпрокурора" – це, як на мене, зовсім не той випадок. По-перше, Порошенко далеко не рядовий депутат – він колишній президент України, лідер парламентської фракції, головний політичний опонент нинішнього глави держави. І саме особисто генпрокурорка мала підписати йому підозру, щоб зняти (чи щонайменше мінімізувати) сумніви в політичному підтексті такої підозри. По-друге, багато ознак вказує на те, що підпис "в.о. генпрокурора" під підозрою Порошенку з'явився через намагання діючого генпрокурора у будь-який спосіб уникнути такого підписання.
Як зазначалося, Венедіктова публічно заявляла, що підпише підозру Порошенку, "коли будуть законні підстави". Отже, до генпрокурорки Венедіктової виникає закономірне запитання – якщо вона особисто не підписала підозри, то чи означає це відсутність законних підстав для такої підозри експрезиденту? Незважаючи на свою несподівано термінову відпустку, генпрокурорка мала б особисто пояснити суспільству свою правову позицію стосовно цієї підозри, суть якої вона, на моє глибоке переконання, знає у деталях. Тим більше, що Ірина Валентинівна обіцяла це зробити, коли "будуть якісь процесуальні рішення". Наразі таке рішення є – і не "якесь", а підозра у державній зраді та сприянні терористичній діяльності.
Чи можливо, що причина непідписання Венедіктовою підозри Порошенку зовсім в іншому – в прагненні уникнути відповідальності за це рішення, коли зміниться політична ситуація?
Як на мене, таким чином Венедіктова вже вибудовує своє політичне майбутнє. Вона вже не бачить його із Зеленським. Так би мовити, Аліса уже виросла і казка про дівчинку, яка лише виконує вказівки Офісу президента і прикрашає місце генпрокурора, лопнула. Вона знає про те, що прийнято політичне рішення "піти" її з посади генпрокурора, тому вона не хоче брати участь у не своїй грі проти Порошенка.
Тому й її рішення може бути зумовленим не правовими, а прагматично-політичними мотивами – щоб зберегтися на вершині влади і продовжити ту неймовірно карколомну кар'єру, яку вона зробила за якихось сім місяців (із серпня 2019-го до березня 2020 року) – стати почергово народною депутаткою, головою парламентського комітету, головою ДБР та генпрокуроркою. Така унікально талановита особа ще може принести багато користі нашій державі.
Джерело: Віктор Трепак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
