+2 Київ
П – правда життя.
Зміни з чого починаються? Як казав класик, "з усвідомлення і просвітлення". Тобто для початку сказати правду хоча б собі.
Самі судіть.
- Ми будуємо демократичну державу, але пантеон героїв жорстко нав'язуємо всім відразу (саме так було в СРСР. Коли я сказала класній, що наш Павлик Морозов, здається, був найостаннішим гівнюком, моя вчителька мало не зомліла).
- Ми проголосували закон про заборону ввезення російських книг, але половина тих, хто підняв лапки у сесійній залі, справно бігає на Петрівку по російські книги (друга не бігає тільки з однієї причини: зроду книжок не читала).
- Усі (добре, майже всі), хто проголосував за медичну й освітню реформу, лікуються на Заході. І зрозуміло, що дітей своїх начають там же.
- "Купуй українське" – чули, так? Скажіть, хто з тих, хто по ВР бігає з аналогічними табличками, їздить на машині українського виробництва? (Буду благородною і нічого не скажу про годинники, одяг, взуття тощо).
Це я пишу факти, що першими спали на думку. Можу ще 100 пунктів наваяти... Звідки вони такі? Та просто від нас!
Скажімо, в анонсі на "Хард" з Олегом Винником усі фукали і демонстрували бездоганний смак. Але там, якщо правильно побачила, 250 коментарів. А ось під програмами з філософами, режисерами та іншими – від сили 10–12. Люди, ви або хрестик зніміть, або труси вдягніть.
І ще. Ну це просто, щоб ви усміхнулися наприкінці. Дуже часто відомі колеги пишуть мені в приват, що їм сподобалася та чи інша програма. У приват, розумієте. І майже ніколи в публічній стрічці. Не знаєте чому? Я знаю. І дуже переживаю за всіх нас.
Джерело: Наташа Влащенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
