+22 Київ
У нас немає іншого вибору, аніж стати багатими. Я зараз у США, спілкуюся з деякими американцями і представниками інших союзних нам народів, у тому числі таких, чиї країни ми не визнаємо. І це, мабуть, головний висновок, який я зробив і зробити треба було вже давно.
Усе ж так просто. Так очевидно. Ця війна не остання. Будуть ще, бо ворог вперто не хоче помирати. Він спробує прийти знову, чим би ця війна не закінчилася: якщо він переможе – він захоче нас добити, якщо ж переможемо ми – він захоче реваншу.
Війна стає все дорожчою з кожним роком. Нам потрібно закрити величезну лінію кордону мінами, артилерією, технікою, авіацією, нічниками, тепловізорами, FPV-дронами, РЕБ і РЕР, безпілотними літаками дальньої розвідки, професійно підготовленими людьми. Нам потрібні супутники, нам потрібен зв'язок, потрібно все, що вигадано для війни. Це вимагає величезних, позамежних, фантастичних для нас коштів. У 2021 році ВВП України сягнув рекордно високих $200 млрд. Для порівняння: ВВП техаського міста Остін (із передмістями) дорівнює $89 млрд, при тому що Остін – не найбагатше місто не те щоб у всіх США, а навіть у Техасі чи то на другому, чи на третьому місті по ВВП.
Я кажу про те, що ми або будемо багатими, або здохнемо. Гроші вирішують майже все. Нам потрібна зброя, зброя, зброя і зброя. Отримати її важко – ви бачите. Купити суттєво простіше. Коли будуть гроші, ми будемо торгуватися. Зараз ми просимо. Результати відповідні.
Нам потрібні економічні реформи, яким ніхто не заважає. Лібералізація економіки, реформа судів, податкова в наморднику й на голодному пайку. Усі ці гетманцеви й інша шобла, які кормляться з бізнесу, убивають наше майбутнє. Бути багатим, може, і соромно в Україні, бо багатих у нас не люблять. Але їх точно люблять у світі виробників зброї за кордоном.
Кожен день, коли країна не стає багатшою, наближає нас до майбутньої поразки в війні. Будемо багатими – будемо жити. Ні – помремо. Усе.
Джерело: Юрій Гудименко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
