0 Київ
Холості ігри.
Спробував послухати "Свободу слова" у фоновому режимі. Це вище за мої сили. Безплідний, беззмістовний шум. Наші політики – це великі скрипучі млини, які скриплять для себе і щиро думають, що цей скрип комусь цікавий, крім маленьких сект істинних вірян, які азартно копаються в купах гною своїх вождів, намагаючись знайти там діаманти таємних смислів.
Якщо вимкнути звук, то добре видно, що ніхто не вірить у те, що говорить. Юля ліниво відстрілюється від Гончаренка, розуміючи, що 12-й раунд ще не скоро. Гончаренко дитячими грудьми закриває амбразуру дота Порошенка, що розвалюється, але грудей не вистачає, доводиться розводити ще худенькі ручки. Гриценко строчить віртуальними чергами про швидке покарання олігархів. Аваков погрожує справами за повалення поваленого Яценюка.
Гройсман ріже стрічки на пісних полях "міцних господарників". Добкін пішов із головою у "Євробачення". Савченко то голодує, то лікується, то набирає вагу (але, слава богу, усім уже нецікаво). Онищенко то зливає, то зливається.
Найкращі експерти країни на "112-му", NewsOne і ZIK з "Інтером" доїдають залишки 9 Травня, Трампа і таємне прокляття Ліги чемпіонів. Попереду невблаганно вимальовується останнє спекотне літо Порошенка. Працювати вже лінь, але треба, а сенсу немає. Навіть імітацію вже важко імітувати.
Джерело: Юрий Романенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
