Спасибі, що живі.
Я приземлився в "Борисполі" 15 березня, прилетівши зі США за три години до закриття неба. Весь січень і першу декаду лютого провів у Південно-Східній Азії й Океанії.
Тоді я ще не розумів, що маленька "бацила" зупинить весь сучасний світ, зруйнує навіть найсильнішу економіку світу – американську.
Із цього часу я живу у стані тривожного очікування. За рідних, сім'ю, близьких, друзів. На жаль, антитіл не можна купити. Головну небезпеку – брак лікарів під час пандемії – я зрозумів одразу і з другої половини березня до червня божеволів, купуючи у величезній кількості засоби захисту для медичного персоналу та даруючи їх харківським лікарням.
Я не хочу говорити й обговорювати помилки влади: їх занадто багато, і про них усе сказано. Рік розчарувань...
Світ ніколи не буде таким, яким він ще був на початку 2020-го, і ми маємо навчитися із цим жити.
Залишається сподіватися і вірити у краще.
Джерело: "ГОРДОН"