-2 Київ
Портрет президента.
Пам'ятаєте, у Кіплінга: "Броненосець – це трішки їжак і трішки черепаха". Почитав я президентські сподівання народу, особливо у Facebook – справжній броненосець виходить. Тільки, окрім їжака і черепахи, там такий зоопарк намішано, що Спілберг нервово курить.
Вік. Усі неодмінно хочуть молодого – років 40, ну 45, не більше. Тому що інакше він автоматично – старпер-комуніст, совок у голові й узагалі вставна щелепа. Воно нам треба, щоб він там на всяких закордонних самітах нею негарно плямкав?
До речі, про саміти. До своїх 40 років наш майбутній президент зобов'язаний мати блискучу освіту – бажано червоний диплом Стенфордського університету, із великою критикою, але підійде Єль, Принстон або, в найгіршому разі, Кембридж. Із позначкою "поліглот". Досконало знати -надцять мов, включно із санскритом і навахо. І не просто якісь там шаблонні дипломатичні фрази вимовляти, а просто от анекдоти на хінді.
До речі, про почуття гумору. У нашого президента воно має бути не менш блискучим, ніж освіта. Тому що почуття гумору – це маркер інтелекту. Але водночас, щоб, не дай боже, не клоун, не блазень. Цього допустити не можна, не пристало батькові нації у всяких ваших шоу-бізнесах брати участь. Несерйозно це.
До речі, про серйозність. Десь там, у проміжках між вивченням праць Ейгена фон Бем-Баверка і Петра Леонідовича Капиці (про всяк випадок), наш майбутній президент має неодмінно захоплюватися класичною музикою, монументальним живописом і біткоінами. Знати напам'ять таблиці Брадіса, Менделєєва і калорійність основних продуктів. Безпомилково цитувати Далай-ламу і пам'ятати назви всіх вулканів Ісландії. Відрізняти Шопена від Гогена, Марокко від бароко, бордоське від бургундського і Льолека від Болека. Щоб нам за нього не довелося червоніти. Нікому. Ні художникам, ні музикантам, ні фейсбучним експертам, ні водіям тролейбуса.
До речі, про тролейбуси. Наш президент має бути скромним. Жодних кортежів по Києву. Вид транспорту потрібен одночасно демократичний, екологічний і бюджетний. І плювати, що під ці вимоги підходять тільки ролики. Нехай їздить. Ну і нехай повільно, головне – щоб ролики, пластиковий шолом, налокітники було вчасно занесено в декларацію. І не на якихось там уявних родичів.
До речі, про родичів. В ідеалі наш президент – сирота. Щоб жодних синків на Maserati, дружин – власниць пароплавів і кумів – у Кабміні. Алгоритм такий: круглий сирота із дитячого будинку, дитячий будинок на безлюдному острові, безлюдний острів десь між Полтавою та Ужгородом. Інакше якесь непатріотичне дитинство у нашого президента вийде.
І найголовніше. Наш високоосвічений, інтелігентний, трішечки жебрак, 40-річний сирота має перед президентством уже встигнути покерувати: великим виробництвом, маленьким містом і успішним бізнесом. Загалом, пройти мозолистий шлях від комбайнера до батька нації. А ще бути хрещеним, але не дуже, толерантним, але не сильно, миролюбним, але зовсім трохи – він же головнокомандувач!
P.S. Так, забув. І пам'ятайте, хай що ми тут мудруватимемо у Facebook, бабусі, саме бабусі оберуть президента.
Джерело: Sapronov Yuri / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
