0 Київ
Якщо чесно, бомбардування НПЗ стали для мене єдиним дофаміном. Коли розплющую очі зранку, то перше в нічних новинах – скільки й де рашисти нам розхерачили об'єктів. Якщо немає нашої нафтопереробної симетрії – стає геть сумно. Бо це дуже дієва річ.
Ось дивіться. У нас усього один нафтопереробний завод, і той уже фактично розфігачений. Ми живемо з паливом завдяки тому, що навчилися багато і швидко тягнути з Європи. А в рашистів так не вийде, якщо ми розфігачимо їхні НПЗ. Росія занадто велика країна, щоб бензольоти закрили її паливом із Білорусі, Казахстану, Азербайджану чи звідки вони там потягнуть. Без дизеля рашисти стануть на коліна. А ми компактніші, ми виживаємо без НПЗ. А Росія – занадто велікая страна для такої логістики. Тому більше НПЗ богу БПЛА!
І да, в удари по нафтопроводах я не вірю. Одне діло – ламати бензинові потоки всередині Росії. А інше – ламати світовий ринок нафти, де рашисти лишаються важливим гравцем. Зменшення потоку нафти з Росії підніме ціни на паливо в усьому світі. І якщо китайцям це буде до одного місця, то жителям ситих країн G7 це якраз дуже боляче. Тому союзники нам цього не простять. Фактично, лупити в нафтопроводи – це наш останній хід. Після якого пустота. А лупити в НПЗ – це щастя ескалації на шляху до перемоги.
Джерело: Юрій Ніколов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
