-1 Київ
Від моменту введення так званого закону про злодіїв минуло дев'ять місяців. Нововведення виявилося мертвим. Жоден лідер злочинного угруповання не потрапив до в'язниці.
Річ у тім, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є скоєння підозрюваною людиною діяння, яке містить склад певного виду злочину (ст. 2 Кримінального кодексу України). Тобто за умови вольового, усвідомленого вчинку особи, який призвів до негативних наслідків.
Належність людини до окремої спільноти злочинного напряму з особливим статусом у цьому середовищі не є злочином.
Кримінальне покарання, яке є найважчим за правовими санкціями, неможливо застосувати до громадянина на підставі його "статусу". Тільки за дії, які завдають шкоди правопорядку.
Поняття "злодій у законі" відображає систему цінностей злочинців і є жаргоном, яким користуються учасники кримінального світу. Введення цієї дефініції у сферу кримінального законодавства містить цілу низку оцінних суджень. А вони, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, нульові у процесі доведення.
Замість чергового піару провладної команди в боротьбі з так званими злодіями в законі доцільніше було б зосередитися на використанні чинних норм, закладених у Кримінальному кодексі, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння замовниками, організаторами і співучасниками злочину. Однак цього ніхто не робить.
Джерело: Журавский на связи / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
