В'ячеслав Дюденко: "Ми думали, що в Європі у б'юті-сфері – лише боги. А виявилося, що боги – це ми"

У своєму дописі 64-річний стиліст із зачісок В'ячеслав Дюденко пояснює, як за останні десятиліття українська школа перукарського мистецтва перетворилася на одну з найсильніших у світі. Після початку війни українські майстри, які евакуювалися до Європи, несподівано виявили, що саме вони стали еталоном професіоналізму для місцевих салонів. "Ми думали, що в Європі працюють лише боги-відалсассуни, – пише він. – А виявилося, що боги – це ми".

Тоді, втікаючи від війни в Європу, українські перукарі не могли повірити, що за деякий час європейські клієнти будуть записуватися до них на тижні наперед.

В'ячеслав розповідає: "Так, це правда. І це і моя велика особиста перемога, до якої я йшов усе своє професійне життя. Ще з 80-х років я публічно заявляв, що моя мрія й мета – щоб українська школа моделювання стала одним із лідерів міжнародної моди зачісок. Моє фото з колекціями зачісок друкували в міжнародних журналах, мене запрошували на фестивалі поруч з австрійськими, італійськими та французькими колегами. І я вже тоді бачив: ми не гірші. Ми можемо бути кращими".

Після виступу у Нью-Йорку на International Beauty Show 1991 року Дюденко зрозумів, що українська республіканська школа перукарського мистецтва має великий потенціал. Але потім прийшла незалежність, і все довелося починати з нуля.

"Салони розвалювалися, обладнання розтягували, професійної косметики не існувало, – згадує майстер. – Кращі спеціалісти емігрували, їхні учні теж виїжджали, а ті, хто залишився, працювали на побутових інструментах. Ми залишилися в пустелі".

25 років В'ячеслав навчав учнів у своїй школі перукарського мистецтва. Потім був локдаун, війна, і Дюденко вирішив її закрити – місію було виконано.

"Мої випускники роз'їхалися по світу. І сьогодні, коли вони працюють у Мілані, Парижі чи Празі – я бачу, що все це було не даремно. Більшість тих, хто нині працює в Європі, навіть не зрозуміли, що з ними сталося, – каже В'ячеслав Дюденко. – Вони просто працюють так, як звикли в Україні, і це виявляється значно вище місцевих стандартів.

Ми підняли рівень настільки, що навіть звичайний майстер із маленького міста сьогодні виглядає артдиректором у європейському салоні. Якщо наші стилісти виграють міжнародні конкурси, виходять на сцени світових форумів – значить, моя мрія здійснилася. Бо я знав, що ми можемо бути кращими. І ми ними стали".