Ведучий телеканала "Україна" Пупков: У моєму лексиконі немає місця для фраз на кшталт "пощастило тобі" G

У 12 років я вирізав із газети тексти, складав програму телепередач, сідав за стіл і виступав перед уявними глядачами

– Як ви стали ведучим? Коли потрібно починати працювати над собою, щоб реалізувати свою мрію?

– Відверто кажучи, це доля. Моя сім'я була далекою від телебачення. І світ ТБ був для мене зовсім невідомим і чимось дивним. Пам'ятаю, коли я був ще маленьким, у нас вдома був старий телевізор "Таурас", який мав спеціальні вентиляційні отвори. Я постійно заглядав у ці отвори і дивувався, як же цим ведучим та артистам удавалося вміщатися в такий невеликий ящик? У 12 років, я пам'ятаю, вирізав із газети тексти, складав програму телепередач, сідав за стіл і з серйозним виглядом виступав перед уявними глядачами. Мабуть, тоді й розпочалася реалізація моєї мрії. Але, знову ж таки, в моїй уяві телебачення було чимось таким недосяжним.

Тому після дев'ятого класу я спробував вступити у медичне училище в Одесі, але, на жаль чи на щастя, на бюджет мене не взяли через велику конкуренцію і недостатню кількість балів. Тому я повернувся в школу, у 10 клас. І за місяць доля привела мене на місцевий телеканал у рідному місті Чорноморську (Іллічівськ). Мене відібрали в дитячу студію теле- і радіомовлення. У мене було два проекти, один із яких – вікторина в прямому ефірі. Я так захопився, що коли все закінчилося, відчув певне спустошення. Перша робота на місцевому каналі – до речі, посада моя називалася "стажер диктора" – дала мені багатий досвід. Я брав участь у монтажі сюжетів, працював як оператор. Це був серйозний крок у становленні кар'єри.

– Ви працюєте на телебаченні 20 років. Як змінилася за цей час новинна журналістика?

– За 20 років журналістика зазнала суттєвих змін, передусім завдяки технічним інноваціям. Соціальні мережі, онлайн-трансляції, інтернет зробили її живою і мобільної. Технології подвійного екрана дають змогу глядачеві коментувати і голосувати за допомогою спеціальних мобільних додатків просто під час ефіру, VоD-сервіси надають якісний відеоконтент користувачеві без пошуку і скачування, а Facebook, Instagram та інші такі платформи дають можливість миттєво реагувати на коментарі і підтримувати зв'язок з аудиторією. Окрім того, я помітив позитивну тенденцію в журналістиці з погляду етики і моралі – новини почали більше ґрунтуватися на правді та об'єктивності, а журналіст тепер може відстояти свою думку.

Унаслідок таких змін журналістика стала неосяжною і, щоб справити враження на глядача, ведучому недостатньо тільки читати новини, важливо знайти зв'язок із кожним, хто дивиться на тебе по той бік екрану. Особисто я завжди роблю все, щоб глядачеві було комфортно і приємно дивитися випуски "Сьогодні". Під час написання підводок керуюся власними відчуттями, завжди думаю про свого глядача. Намагаюся бути зрозумілим і почутим.

Ігор Пупков: Уже майже рік я працюю в атмосфері професіоналізму та злагодженості. Фото: Igor Pupkov / Facebook

– Ви обрали роботу в інформаційній журналістиці свідомо чи це вийшло випадково?

– Це було свідоме рішення. Коли я сідаю в крісло студії новин, я відчуваю велику відповідальність і драйв. А ще якусь таку свою важливість у цьому інформаційному світі. Це перше. А друге, новини – це завжди прямий ефір, це адреналін. І ведучий, який хоч раз спробував – без цього вже не може. Формат, у якому я працюю, мені не набрид і я його люблю. Кожен випуск – непередбачуваний. Цим і цікавий.

Не приховую, що в мене були спроби вести розважальні програми. Я маю досвід проведення різноманітних свят та концертів. І хочу сказати, що це шалений заряд енергії. Але це зовсім інші відчуття, ніж коли ведеш інформаційні випуски. Тому новини для мене – це частина життя. За 20 років я так звик знайомити глядачів із головними подіями і бажати "думайте про добре", що поки не уявляю, чим ще можу займатися.

– Уже майже рік, як ви ведучий інформаційних підсумків "Сьогодні" на каналі "Україна". Як вам працюється в команді?

– Я на своєму місці. Уже майже рік я працюю в атмосфері професіоналізму та злагодженості. Щодня я зустрічаю особистостей, які мають високі цілі, амбітні плани і величезний досвід за плечима. Із такими людьми дуже приємно працювати, адже вони є потужними мотиваторами для мене. Це дійсно команда лідерів, які, до того ж, є друзями одне одному. Ми часто спілкуємося поза ефіром і серед нас немає конкурентів, що я дуже ціную. Така робота надихає мене і приносить суцільне задоволення.

Я б хотів побудувати сучасний госпіс, заклад, де буде панувати атмосфера добра і підтримки

– Що зробило вас лідером?

– Життєві випробування. Я впевнений, що лідерські риси найкраще проявляються під час життєвих викликів і труднощів, коли за будь-яких обставин ти маєш узяти себе в руки і залишатися стриманим. Улітку у моїй сім'ї сталося горе – помер мій тато. Чоловік, який не пропускав жодного випуску "Сьогодні", пишався мною. Я дізнався про це перед ефіром і почуття брали своє. Хотілося заплакати, але я розумів, що всі мої проблеми мають залишитися за кадром. Зібратися було складно. Я дав волю емоціям уже після ефіру. Варто розуміти, що шлях лідера не завжди позитивний, і тут важливо не зійти з нього.

Зараз не дає втратити рівноваги моя робота. Я працюю на першій кнопці країни, на каналі, який за всіма показниками вимірювання телевізійної аудиторії є лідером. Щоб стати лідером, потрібно позбутися від таких рис, як заздрість і користь. У моєму лексиконі немає місця для фраз на кшталт "тобі пощастило", я думаю, що кожному відводиться певний час для певних привілеїв. Якщо зараз ти не маєш того, що має інший, значить, ще не час. Або такий час ніколи і не настане, тому що це не твоє.

– У такому разі, чи потрібно допомагати людям, у яких немає того, що мають інші? Як ви ставитеся до благодійності?

– Я не люблю про це говорити. Якщо є можливість підтримати когось, я це роблю. Про один випадок можу розповісти. Бо вдалося залучити багато людей. І я за це вдячний їм. Місяць тому я познайомився із жінкою, у якої немає ні сім'ї, ні грошей, ні документів – вона безпорадно лежала в Чорноморській міській лікарні і потребувала допомоги. На її прохання я придбав медичні препарати. Але зрозумів, що не подужаю цю місію сам. Вирішив звернутися до своїх друзів і підписників у Facebook із проханням підтримати хвору жінку. Реакція була миттєвою. Такого ажіотажу я і не очікував – віртуальні друзі, підписники почали допомагати, хто чим міг. Тепер Наталія почувається значно краще і нескінченно дякує всім, хто підтримав її. Я розумію, що таких людей тисячі і всі вони потребують нашої допомоги. Надивившись на чужий біль, я придумав ідею. Тільки поки не знаю, як її втілити.

– Поділіться?

– Я б хотів побудувати сучасний госпіс, заклад, де буде панувати атмосфера добра і підтримки, де будуть доглядати за літніми людьми і робити їх щасливішими. І буду дуже радий, якщо у мене з'являться союзники.

– Ви багато часу проводите на роботі, а чим ви займаєтеся у вільний час? Якому відпочинку віддаєте перевагу?

Ігор Пупков: Прогулянка на самоті – це один із найдієвіших способів позбутися песимістичних думок. Фото: Igor Pupkov / Facebook

– Свій вільний час я намагаюся проводити з користю. Обов'язково відвідую спортзал, щоб не відставати від спортивних колег і бути у формі. Час від часу ходжу на футбольні матчі, концерти і культурні події. Таке дозвілля мене надихає і дає енергію. Також я виділяю кілька хвилин для соціальних мереж, щоб поспілкуватися і побажати гарного дня своїм віртуальним друзям.

Колись я віддавав перевагу пасивнішому відновленню сил: сонце, море і пляж – кращого й не треба. Тепер люблю дізнаватися щось нове, відкривати нові для себе міста, відвідувати культурні заклади, гуляти старовинними містами. Ось зовсім недавно повернувся з відпустки, під час якої здійснив сходження на гору Мойсея. Було цікаво побувати у християнській святині, де, згідно з Біблією, Мойсей провів 40 днів і ночей та отримав від Бога 10 заповідей.

– Щодня ми чуємо про катастрофи, землетруси, повені. Як не втратити віри в те, що все буде добре, і відволіктися?

– Коли ви чуєте по радіо або телевізору негативну інформацію – а зараз 70% новин дійсно мають негативний підтекст – я раджу відкласти все, що вас морально обтяжує, і вийти на природу. Ми не помічаємо, як метушня нас поглинає. Тому вдихнути свіжого повітря – це найкращий антидепресант. Зі свого досвіду скажу, що прогулянка на самоті – це одні з найдієвіших способів позбутися песимістичних думок.