Борщ, сало, вареники, Поплавський: національна культура в сучасній обробці Актуально

Схоже, знаменитому співучому ректорові одного з найрозкрученіших університетів України Михайлові Поплавському можна все. І не тому, що вік (до речі, якого він не приховує) чи заслуги дають Михайлові Михайловичу таке право. Цей привабливий для багатьох привілей він заробив багатьма роками завзятого протистояння тому, що називають "загальноприйнятим". І, заробивши право бути самим собою, часто іронізуючи над тим, що нас оточує, як і над своєю персоною, зокрема, Михайло Поплавський тепер вільний робити те, що йому заманеться. Визнаємо, привілей, доступний небагатьом. Щоправда, є одна поправочка на 100-відсоткове вгадування запиту аудиторії – у Поплавського завжди був "нюх" на тренди.

По суті, якби Поплавського в нас не було, то Україні варто було б його вигадати та "запатентувати", як борщ, сало та вареники з вишнями. Як і кулінарні національні шедеври, він простий і водночас надзвичайно унікальний. Зрозуміло? Радше ні.

Над феноменом Михайла Поплавського розмірковувати мають ще не одне десятиліття. Натомість сучасне покоління має можливість бачити розвиток співучого ректора, "відчувати його пульс" і гадати, що буде наступним. Можливо, через такий "бетменський" образ (до речі, був у нього колись такий у кліпі) Михайло Поплавський і викликає інтерес. Здавалося, ніхто вже не вірив у переродження майстра – і тут, як пиріжки, "випікається" трійка кліпів на хіти, які співають на весіллях уже років 20, і знову 100-відсоткове влучання в аудиторію. Збіг? Не думаю.

"Я вже в тому статусі й у тому віці, що нічого не боюся. Уже прийняли і мій вокал, і мої ексцентричні образи. Мені вже можна все! Особливо якщо це заради мети – подарувати яскраві позитивні емоції, щоб люди подивилися відео, отримали задоволення і сказали: "Що це було?!" Я щасливий від того, що роблю щасливими інших. В Україні є свої бренди і тренди, своя історія, свій український шлях. Потрібно лише докласти максимум зусиль, щоб про нас знав увесь світ – це культурна дипломатія в дії!" – казав Михайло Поплавський 2021 року, і за три роки його аудиторія в соціальній мережі Instagram (четвертій за популярністю в Україні) зросла до 8,2 млн людей. Більше – лише у президента України Володимира Зеленського.  

Сьогодні Поплавський є практично на всіх великих цифрових майданчиках: Instagram – із 8,2 млн підписників, TikTok – 1,5 млн, YouTube, Facebook та інших. Розуміючи, що звичне телебачення більше не є основною медіаплатформою, він не лише "поширив" свою присутність, а й урахував формати контенту, популярні в молодої аудиторії. Його YouTube-канал – не просто кліпи, а результат продуманої роботи із сучасними технологіями.

За словами керівниці одного з популярних YouTube-каналів – володарки "срібної кнопки" Дар'ї Онищенко, платформа зацікавлена просувати винятково якісний контент.

"Немає чогось одного, що робить відео віральним у YouTube. Але головний інтерес YouTube у тому, щоб глядач якомога довше залишався на платформі. Тобто в інтересах платформи просувати якісний контент. Оцінюючи кожне відео, YouTube дивиться на різні параметри. І в разі, якщо ці параметри є кращими за конкурентів, він буде просувати саме якісне відео. Це залежить від того, як багато людей переглядає відео, наскільки довго його дивляться і як взаємодіють – "лайкають" чи коментують. Є ще безліч параметрів, які можуть вплинути на популярність відео, у тому числі новизна чи статус ведучого (героя)", – говорить Онищенко.

Новий сплеск інтересу до Михайла Поплавського припав на початок 2021 року. Тоді Поплавський, який чітко вловлює настрої та бажання аудиторії, вирішив підбадьорити свій рейтинг "старовиною", давши друге дихання власним козирним композиціям, таким як "Український борщ", "Українські вареники" та "Сало". Ця трійця за лічені місяці підняла його на найвищий щабель "улюбленця" YouTube. Кліп "Борщ" узагалі злетів до 15 млн переглядів, "Вареники" – 11 млн, "Сало" набрав 7,9 млн переглядів.

Як? На перший погляд може здатися, що справа лише у використанні VR та 3D-графіки, які співучий ректор використав першим, створюючи кліпи. Проте суть набагато глибша: "Борщ" – це культурний код, зрозумілий кожному українцеві, а використання актуальних технологій робить його привабливим для молодої аудиторії. Зокрема, технологія VR занурює глядача в те, що відбувається, створюючи ефект особистої присутності. Успіх кліпу став можливим завдяки поєднанню традиційного та сучасного, що надає відчуття приналежності до чогось знайомого й водночас нового.

"Я роблю ставку на молодь. Моя головна місія – щоб молоді люди, підлітки знали, що українське – це круто. Сьогодні це боротьба за уми, за майбутнє України", – прокоментував Михайло Поплавський появу нового кліпу "Український борщ" під час презентації.  

До того ж ця пісня Поплавського спровокувала бурхливі дискусії в мережі інтернет, які часто набирали гострих форм, особливо між українцями та росіянами, які заявляли про своє "право" на борщ. Проте дослідження ЮНЕСКО поклало край зазіханням росіян у привласненні кулінарного спадку України.

Кліп "Сало" лише продовжив тему національної ідентичності. Він став популярним завдяки естетиці, заснованій на поєднанні фольклору та сучасних візуальних ефектів. До того ж такі роботи привертають увагу не лише української, а й зарубіжної аудиторії, створюючи міжнародний інтерес до української культури. І тоді вже Поплавський стає своєрідним культурним амбасадором, пропонуючи продукти, які поєднують відомі елементи національної культури з висококласною сучасною обробкою.

Поплавський використав свої старі, перевірені часом прийоми – епатаж, національний колорит і точне влучання в аудиторію. Поєднавши ХR, стилістику Голлівуду 1960-х, образ Карла Лагерфельда, ідеї Енді Воргола  з українськими борщем, салом і варениками, він отримав екзотичні страви, замішані на експресивних кольорах, сексуальній енергії та яскравих емоціях. Він не приховує, що працює на аудиторію разів у три молодшу за своїх однолітків – і це теж виклик загальноприйнятому, і це теж спрацьовує.

"А я готовий чудити, експериментувати, щоб привернути увагу молодої аудиторії – від п’яти до 25 років. Вони дивляться ТікТок, Instagram, YouTube, роблять меми й відеонарізки з моїх кліпів. Я хочу, щоб національна ідея зайшла їм 25-м кадром", – каже "ФАКТАМ" Поплавський.

Співучому ректору вже не треба самостверджуватися. Поплавський уже сам давно став трендом, слідувати якому складно, а часом просто неможливо. Мають бути в нас люди, унікальність яких і породжує національний продукт, яким, схоже, став і сам Михайло Поплавський.