"До сліз", "Боже, як боляче". Саліванчук прочитала вірш "Герої не вмирають". Відео

Саліванчук приурочила ролик до Дня святих Кирила та Мефодія – творців слов'янської писемності, який святкують 24 травня.

"Мова, яку запровадили Кирило й Мефодій, стала мовою східнослов'янських народів, отже, й українців. Україна зі здобуттям своєї незалежності також вшановує своїх учителів, які свого часу сприяли майбутньому писемності. Я вважаю нашу українську мову найгарнішою, наймилозвучнішою", – написала вона.

Саліванчук зазначила, що проза та вірші українською мовою особливо зачіпають струни душі.

"Я хочу з вами поділитися віршем, присвяченим матерям, які втратили своїх дітей на війні в Україні із 2014 року. Наші хлопці – герої, їхні мами – теж великі героїні, я вклоняюся перед їхньою силою та мужністю жити далі", – написала вона.

Саліванчук зазначила, що не знайшла автора цього вірша, але хотіла б із ним познайомитися й обійняти "за ці ніжні й одночасно болючі слова".

"– Жінко, чого ви плачете?
Ваш син – герой!
Ви що, не бачите,
Ще цей хлопчина, і он той…
– Героєм був мені завжди.
З тих пір, коли почав іти,
З тих пір, коли сказав він: "Мама"…
Я так раділа, так ридала,
Від щастя сльози проливала.
Так, ніби знала, ніби відчувала…
Я так його тримала, так оберігала…
Та все ж пішов за іншу битись маму,
Мені ж залишив вічну рану.
А я дзвонила, кажу: "Сину,
Іди додому, бо там гинуть!"
А він: "Неправда, тут все мирно".
Мені від того було дивно,
І я його чекала… Так чекала!
Він вернеться! Я вірила, я знала…
І він приїхав не колись, а нині.
Виходжу я, дивлюсь – моє дитя у домовині.
"Як справи, синку? Ну, кажи, як справи?
Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі… Вставай… Ти хочеш так лежати?
Втомився, певно, вирішив поспати…
Боже, я тебе укрию – ти ж такий холодний,
Живіт запав, напевно, ще й голодний…
Ходи, я вже на стіл накрила.
Ходи, тебе чекає вся родина!"
А люди кажуть, що здуріла,
Що мертву так трясу дитину…
Та що ті люди, що вони там знають?
Мій син – герой, герої не вмирають!" – такий повний текст вірша.