"Я втратила все". Історія Людмили з Маріуполя увійшла до музею "Голоси Мирних"

"Уперше війна постукала в її двері у 2015-му після обстрілу Східного мікрорайону Маріуполя. Тоді здавалося, що гірше вже бути не може", – ідеться в дописі. 

Людмила розповіла: не вірила, що війна може повернутися в її рідне місто і, попри прохання сина, не зібрала "тривожної валізи". Тому вранці 24 лютого 2022 року поспіхом пакувала речі, відчуваючи, що додому вона вже не повернеться.

"Ми виїхали того самого дня, о 12.00. Їхали вулицями міста – усюди вже було скупчення машин. А за містом утворилася колона, яка прямувала до Василівки. Я дуже вдячна своїм дітям: вони вберегли мене від того, щоб бачити все це на власні очі й проходити через цей жах", – сказала Людмила.

Її родичі не встигли вчасно покинути Маріуполь і серйозно постраждали, зазначила вона. Від тих, кому вдалося виїхати, вона дізналася, що її нерухомість, яка залишилася в окупованому Маріуполі, знищили.

 "Наші будинки – усі згоріли, напівзруйновані. Так вийшло, що в нашій сім'ї було чотири квартири. І ось жодної не залишилося. Лівий берег, район стадіону, біля "Азовсталі". І район, де була моя батьківська квартира, у якій я народилася, – її вже немає. Там тепер лише порожнє поле", – розказала жінка.

У Дніпрі Людмила оселилася в окремій кімнаті модернізованого гуртожитку, облаштування якого традиційно підтримав Фонд Ріната Ахметова.

"Коли я зайшла й подивилася, я цього не чекала. Адже, втративши все, не маючи ані ложки, ані виделки, нічого, я побачила в кімнаті все необхідне для життя. У нас поверх дуже добрий, підібралися всі, як одна родина", – сказала вона.

Колекція музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує понад 140 тис. історій про війну. Це найбільша у світі колекція свідчень мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України. Розказати свою історію можна на порталі музею або за номером гарячої лінії 0 800 509 001.