Поливаний понеділок. Навіщо після Великодня хлопці обливали дівчат водою і як війна вплинула на цей звичай 

Зазначають, що після повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну масових традиційних обливань на Поливаний понеділок уже не влаштовують, але таке забавляння досі поширене серед дітей.

Етнологиня, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька розповіла виданню, що традиція обливатися водою виникла задовго до появи християнства на території сучасної України.

"Є ще літописні згадки про те, що в день Воскресіння Христового люди збиралися й кидали когось у воду. Цей звичай засуджували", – пояснила вона.

За словами етнологині, зараз цей звичай побутує здебільшого на західних територіях України й подекуди на Правобережжі. Однак притаманний він не лише для України, а й для усіх західних слов'ян – чехів, словаків, поляків і лужичан. Утім, зараз у великодній понеділок обливаються водою здебільшого діти й підлітки. На думку експертки, це свідчить про те, що звичай деградував.

"Люди забули про його первісну функцію, і [він] став простою забавою", – пояснила Горошко-Погорецька.

Як було раніше

У минулому обливання мало широке застосування. Гуцули вважали, що великоднє обливання господині запобігатиме літньому висиханню городини, а на Бойківщині говорили, що обливатися треба, щоб бути здоровими й веселими. Обливання свідчило про симпатію, було виявом залицяння. Були також вірування, що хлопець, який на Великдень не облив жодної дівчини, упродовж року не ожениться.

"На Бойківщині був звичай, що хлопці вранці приходити до дівчини додому і просили дозволу її облити. Батьки переважно дуже цьому тішилися, адже це означало, що можна чекати на сватів", – зазначила етнологиня.

Утім, на Гуцульщині категорично забороняли обливати людей, які на плотах по річках сплавляли ліс із гір. Через загрозу водної стихії вони уникали великодніх обливань.