Режисер фільму "Коли ти вийдеш заміж?": Денисенко для зйомки готова на все, Цимбалюк – імпровізатор G

– Олексію, ваша перша стрічка "Область Героїв" була про війну, а тепер ви зняли авантюрну комедію. Чи доречно було це робити під час війни?

– Коли на початку повномасштабної війни я почав знімати фільм про героїв, деякі люди вважали це недоречним. Узагалі часто можна почути: "Це недоречно, це не час для цього". Але я переконаний, що такі думки – це нормально, адже кожен перебуває у своєму психологічному стані, і для когось може бути важко сприймати певні теми в такий час. Щодо розважального жанру, я відчуваю, що людям потрібно більше різноманітності в кіно.

Ми вже майже три роки перебуваємо в умовах повномасштабної війни, і в цьому часі важливо відчувати, що глядач хоче отримати через пів року чи рік. Кіно, на відміну від новин або коротких відео, – це довгий процес, і ми як режисери маємо передбачити потреби публіки на майбутнє. Уже у 2023 році я зрозумів, що людям дуже потрібне щось позитивне, і саме тоді я почав працювати над стрічкою "Сусіди назавжди", яка викликала великий інтерес. Це було важливо, бо люди потребують перезарядки. Не можна нескінченно жити тільки у драмі й тяжкості сьогодення – потрібно дати людям можливість для відпочинку й розваг.

Знявши фільм про війну у 2022 році, я відчув, що наступний етап – це комедія. І не лише серіал "Сусіди назавжди", а й повнометражний фільм "Коли ти вийдеш заміж?", який також знайшов свого глядача. Це не означає, що треба забувати про серйозні теми, адже є багато талановитих творців, які працюють над фільмами про війну, і це дуже важливо. Але варто розуміти, що не всі повинні знімати лише про одне або тільки про інше.

Окрім того, людей, які вважають, що створення розважального контенту недоречне, стає все менше. Це дуже помітно, і це дозволяє зрозуміти, що люди вже готові до позитивних історій, які можуть допомогти їм відновити емоційний баланс. Тому комедія, без сумніву, актуальна й важлива.

Фото надала пресслужба Комаровського

– Як ви ухвалюєте рішення на знімальному майданчику – інтуїтивно чи ретельно прораховуєте кожен крок?

– Підготовка – це найважливіший етап зйомок. На етапі препродакшну ретельно продумується кожна деталь: від побудови кадру, освоєння локацій, хронометражу сцен до навіть найдрібніших реакцій акторів. Команда працює над тим, щоб усе було чітко прораховано.

Але завжди є місце для "але". Чим краще ти підготовлений, тим вільніше ти можеш імпровізувати. Це своєрідна формула – якісна підготовка відкриває двері для натхненної імпровізації. У тебе з'являється не лише час на неї, а й бажання, адже ти настільки впевнено відчуваєш атмосферу процесу, що можеш дозволити собі творчі експромти.

Проте бувають моменти, коли все йде шкереберть – зрив локації, погана погода, відсутність актора чи навіть несправність автомобіля. І ось тоді починається справжня імпровізація, незалежно від того, наскільки добре ти підготувався. У таких ситуаціях доводиться приймати рішення інтуїтивно, і саме ця спонтанність часто додає зйомкам особливого шарму.

– Чи був на зйомках момент, коли актор Комаровський намагався сперечатися з режисером Комаровським?

– У цій стрічці я вирішив звернутися до кастинг-директора з проханням провести проби на роль астролога. Вона провела кілька проб, але фактично сама всіх "забанила". Навіть більше – вона по-дружньому наполягала, що цю роль маю зіграти саме я. І це були не лестощі, а її щира позиція.

Я розумів, що мені буде комфортно в цій ролі, бо персонаж мені близький. Але все ж хотів уникнути зайвого навантаження, адже бути одночасно режисером і актором дійсно непросто. Проте для мене це вже третій подібний досвід, тому я знав, як поєднувати ці дві ролі. І, зрештою, все вдалося. Я зрозумів, що ідеальний актор для цієї ролі – це я сам. Мені вдалося чудово відчути й передати характер персонажа, тож суперечностей між "актором" і "режисером" не виникло. Це був органічний і впевнений процес.

– Розкажіть про роботу з акторами. З ким було легше працювати, з ким складніше? Хто займався затвердженням акторів на ролі?

– Робота з акторами – це, мабуть, один із найулюбленіших аспектів моєї роботи. Я дійсно люблю акторів – як професіоналів і як особистостей. Так, вони часом буквально "висмоктують усі соки", але це частина процесу, яка завжди приносить задоволення. Затвердження акторів на ролі повністю лежало на мені. Кожен із них – це окремий всесвіт, зі своїм підходом і характером.

Наталка Денисенко – це вічно заряджена батарейка. Вона відчуває емоції глибоко, на психофізичному рівні, і втілює їх у кадрі на 100%. Для зйомки вона готова на все – стрибати в холодний басейн 10 разів, танцювати о третій ночі на холоді у весільній сукні, не висипатися, не доїдати, – але віддатися процесу повністю. 

Тарас Цимбалюк – справжній імпровізатор. Він постійно додає свої унікальні штрихи до кожної сцени. У нього неймовірне почуття самоіронії, що робить роботу з ним легкою й надзвичайно приємною. 

Антоніна Хижняк – це акторка з іншим підходом. Перед кожною сценою вона поставить сотню запитань, розбереться в мотивації персонажа до найдрібніших деталей, і тільки після цього почне грати. Це її спосіб працювати, і я його ціную, бо результат завжди вражає. Тоня відчуває свого персонажа до мікрона, до кожної молекули – і це робить її гру просто неперевершеною.

Павло Текучев – нове обличчя українського кіно, справжнє відкриття. У ньому є особливий романтизм і чуттєвість. Він не "веде" свого персонажа перед собою, а буквально пропускає його через себе, проживає кожну сцену, що створює неймовірно щирий і живий образ. Кожен із них зробив свій унікальний внесок у фільм, і я безмежно вдячний їм за це.

Фото надала пресслужба Комаровського

– Які цікаві чи несподівані моменти трапилися під час зйомок фільму?

– Цей фільм повністю створений за приватні інвестиції й у рамках міжнародної копродукції, яка об'єднала чотири європейські країни. Стрічку покажуть у багатьох країнах світу, а українські актори брали участь у зйомках в Європі. Водночас хорватська кінозірка приїжджала зніматися в Україну навіть під час війни. 

Фільм є міксом світового мистецтва, сучасної української музики й унікального культурного контексту. Одним із центральних елементів стала арія Джузеппе Верді "Леді Макбет", яка додає фільму оперного звучання, завдяки виконанню нашої видатної оперної діви Людмили Монастирської. Картини світового мистецтва, зокрема роботи Поля Гогена "Коли ти вийдеш заміж?", а також твори Ван Гога, Ґустава Клімта й інших майстрів поєдналися з роботами сучасних українських художників, адже зйомки відбувалися в українській галереї.

– У фільмі ви використовували штучний інтелект. Як саме інтегрували його у стрічку?

– Це вперше в українському кіно використано кадри, створені за допомогою ШІ. У фільмі показано Францію XIX століття – ці кадри створювала швейцарська компанія. Це був складний, але надзвичайно цікавий досвід. Сюжетна лінія картини, написаної у 1892 році, охоплює період від 1895 року до 2025-го. Ми додали елемент магії, пояснюючи, чому за нею полюють. Взаємодія традиційного мистецтва й сучасних технологій не лише створила унікальну естетику, але й відкрила нові можливості для кінематографа, дозволяючи експериментувати з історичними й фантастичними елементами.

– Вас часто критикують за ваші роботи?

– Доволі часто. Варто розділити критику на дві категорії. Є конструктивна критика, яку я оцінюю високо, скажімо, на п'ять балів. І є така, яку я б скоріше оцінив на два бали, – не завжди обґрунтована або ж така, що йде від людей без авторитету в цій сфері.

Якщо критика надходить від людей, чиїм думкам я довіряю, або ж якщо я відчуваю у ній чесність і компетентність, то сприймаю її абсолютно спокійно і вдячно. До того ж я свідомо шукаю відгуки ще на етапі роботи над фільмом.

Я дуже люблю організовувати фокус-групи, де обговорюю сцени зі своєю творчою командою або ж з людьми різного віку й бекграунду – хлопцями, дівчатами, старшими чоловіками й жінками. Мені цікаво почути їхні враження, адже саме ці відгуки є найціннішим зворотним зв'язком на кожному етапі створення фільму.

– Олексію, а яку пораду ви б дали тим, хто зараз мріє створювати українське кіно?

– Тричі подумайте, чи це справді те, чого ви хочете. Кіно – це не романтична казка, яку багато хто собі уявляє. Це надзвичайно складна, виснажлива робота, яка забирає чимало здоров'я як фізичного, так і психічного. Навіть у мирний час ця професія вимагає колосальних ресурсів і витримки. Постійна нестабільність, місяці недосипання, стрес – це реалії, які чекають на кожного, хто хоче створювати кіно.

Тому моя іронічна, але щира порада – зважте все як слід. Якщо ви готові до цих викликів і дійсно горите цією справою, тоді вперед. Але за лаштунками краси й магії кіно ховається титанічна праця.

Автор Галина ГРИШИНА