"За кожним із нас – покоління". Художник Жолдак розповів, як вони з режисером Жолдаком створювали виставу G

– Данило, вітаємо з прем'єрою. Чим ви надихалися, працюючи над сценографією вистави?

– У моїй голові візуальна концепція художнього оформлення вистави народилася ще декілька років тому. А працювати над її створенням почав у 2021 році, коли разом з Андрієм Жолдаком ми робили постановку опери "Замок Синьої Бороди" в Ліонській опері у Франції.

Насправді для мене важливо було саме зараз у "Домі" реалізувати всі свої ідеї, поєднавши мінімалістичні об'єкти, деталі в різних масштабах. Здається, що деталі на сцені живуть окремо, але водночас вони створюють єдину картину з простором, який і називається "Дім". 

– Як вам співпраця з Андрієм Жолдаком?

– Під час роботи над виставою ми були в постійному контакті з Андрієм і художником по костюмах Сімоном Мачабеллі. Такі зустрічі і спілкування – це процес переосмислення, створення, це як брейншторм. За кожним із нас стоять покоління свого роду на 1 тис. років.

Війна трансформує і змінює пам'ять, але відчуття рідного дому неможливо знищити. Воно всередині кожного з нас. Вистава має дещо незвичну форму. Це не реалістичний театр, і моє завдання було створити цей "інший вимір".

– У виставі було багато сумних моментів.

– Але також вона несе надію, яку дає режисер, викарбовуючи образи і підсилюючи їх сценічними рішеннями. Мені було важливо створити виставу саме в Україні, у Києві.

Це моє рідне місто, із яким пов'язані моє дитинство, дорослішання та перші роботи як художника і сценографа. Це мій дім, який зараз переживає страшні часи, бореться та відроджується, не дивлячись на темряву. Живильна сила, яка була з давен закладена в Київ і саму Україну, допомагає всім нам вистояти і рухатися далі.

– Про що для вас вистава "Дім"?

– Це моя історія. Пам'ять предків, яка завжди зі мною. Кожен у цій виставі знайде відповіді на свої питання. На перший погляд може здаватися, що вистава досить незвична і заплутана, але насправді вона така, яким є наше життя. У мирні часи і під час війни.

Моє завдання було показати сценічними засобами глибину ідеї режисера. Я використав свій досвід роботи з багатьма європейськими театрами та відчуття шаленої сили духу й натхнення, які притаманні саме українській землі.