Український режисер Тузов: Зараз розумію, що можливість робити кіно за мінімальні гроші – вона таки є 

– Максиме, після успіху стрічки "Праведник" над якими фільмами зараз працюєте?

– Поки завершую постпродакшен чотирьох документальних фільмів – "Ось я", "Допельгангер" – про актора Олексія Богдановича, "Позивний Артист" – про військового й актора Олександра Печерицю, "Вінсент" – про художника і кінорежисера Володимира Гарбуза.

Паралельно із цим розвиваю два свої продакшени, які спільно нараховують уже дев'ять фільмів, які скоро виходитимуть. Співпрацюю з Олегом Коханом як із продюсером трьох моїх фільмів. Але здебільшого зараз у моєму творчому житті відбувається боротьба за можливість робити своє кіно тут, в Україні та про Україну й залучати людей, які можуть це підтримати.

– Які проблеми виникають у молодих режисерів?

– Я представник тих режисерів, які у 2021 році здобули диплом і вже готувалися знімати, але почалася війна і я вирішив залишитися тут, нікуди не поїхав, хоча мав можливість.

Я почав знімати своє документальне кіно, тобто відмовився йти на "Суспільне" або на Sweet, куди мене запрошували. Я став у позицію, що хочу робити своє кіно про Україну, українців, про Євангельську церкву в Україні, і про це мій перший продакшн "Очима віри".

Другий мій продакшн L’Arte Cinema Group, який я зробив у співпраці з Олегом Коханом, – про визначних людей сучасності. Зараз розумію, що можливість робити кіно за мінімальні гроші чи за свої гроші – вона є все-таки.

Є люди, які мене підтримують, – це знайомі, близькі, які могли мінімально лобіювати бюджет. Згодом я познайомився з Олегом Коханом завдяки моєму дипломному фільму "Праведник", який виграв купу фестивалів. І ось уже разом із ним ми почали рухатися далі. Була "Війна очима тварин". Тому моя позиція – робити своє кіно саме тут і саме зараз, – вона привела мене до того, що є напрацювання дев'яти фільмів, які зараз по черзі почнуть виходити.

– Про що буде ваш фільм "Ось я?"

– Він створений на базі продакшену "Очима віри". Це історія про 65-річного пастора, який після смерті свого племінника, убитого вагнерівцями під Бахмутом, приєднався до організації на "На щиті", у нього вже приблизно 800 загиблих, яких він доставив додому.

– У день 27-річчя які ставите перед собою цілі? Чого прагнете?

– Хочу робити фільми, які реально будуть цікавими і потрібними глядачам. Може, це пафосно, але для мене це так. Цілі – робити своє кіно.