"Усвідомив, що треба рухатися далі". Захисник Маріуполя після ампутації й полону став тренером для ветеранів
Фото надала команда Фонду
Захисник Маріуполя Донецької області Роман Мещеряков, який брав участь в обороні міста, дістав тяжкі поранення і пройшов російський полон, завдяки проєкту українського бізнесмена Ріната Ахметова "Серце Азовсталі" вчиться на тренера посттравматичного зростання, щоб допомагати іншим ветеранам. Про це інтернет-видання "ГОРДОН" повідомила команда Фонду.
У Фонді розповіли, що на початку повномасштабного вторгнення сім'я Мещерякова перебувала в Маріуполі. Сам захисник обороняв місто з води, патрулюючи акваторію Азовського моря, згодом виконував завдання безпосередньо в місті й брав участь у вуличних боях.
Під час одного з боїв Роман дістав перше тяжке поранення – у нього було зламано дев'ять ребер. Під час прориву на "Азовсталь" унаслідок мінометного обстрілу він втратив частину руки, його прооперували в польових умовах.
Після виходу з "Азовсталі" Мещеряков потрапив у російський полон, де пробув шість тижнів. 29 червня 2022 року його звільнили під час першого обміну поранених військовослужбовців.
Після реабілітації захисник активно займається спортом, бере участь у ветеранських змаганнях і навчається, щоб працювати ментором із посттравматичного зростання й допомагати своїм побратимам. Зокрема, Роман є ментором у спортивних кермах "Серця Азовсталі".
"Я усвідомив, що життя не закінчилося, треба рухатися далі. І не просто жити. А якщо в мене вийшло так себе перебороти, то своїм досвідом давати приклад іншим хлопцям, хто опиняється в такій самій ситуації", – цитує його слова пресслужба.
У пресрелізі зазначають, що захисник на собі перевірив, як працює підтримка у форматі "рівний – рівному". Важливим етапом свого зростання він називає знайомство з побратимом Сергієм Дубовим, який привів його у ветеранський спорт і разом із яким вони тепер допомагають іншим захисникам і захисницям.
Саме спорт, за словами Романа, став для нього одним із найважливіших інструментів для посттравматичного зростання.
"Моя мотивація стати тренером ПТЗ полягає в тому, щоб якомога більше побратимів повірили, що життя далі існує, навіть із такими травмами, які в них є. Але життя на тому не закінчується і продовжується", – зізнався Мещеряков.