+2 Київ
Єпископ Миколай, який жив у ІІІ–IV ст., за походженням був греком, проживав у римському місті Мира (тепер – Туреччина). Миколаю довелося жити в богоборчі роки, коли християн переслідували, він був затятим борцем за християнську віру й навіть сидів у в'язниці. Його звільнили після того, як римський імператор Костянтин припинив переслідування християн 313 року Міланським едиктом.
Миколай помер 6 грудня приблизно 343 року. Тому цю дату визначили як його свято, адже цього дня Миколай народився для вічності.
У християнській традиції він є захисником стражденних людей, сиріт, моряків і в'язнів.
Співробітник Університету Манітоби Джеррі Бовлер, автор книжки "Санта-Клаус: Біографія" зазначив, що Миколай став відомим як покровитель дітей і дарувальник чарівних подарунків завдяки відповідним історіям зі свого життя.
Одна з них оповідає, як Миколай зайшов до заїзного двору, власник якого щойно вбив трьох хлопчиків і засолив їхні розчленовані тіла в бочках у підвалі. Єпископ відчув, що відбувся злочин, і воскресив жертв.
До ХVI ст. Миколай у народній традиції асоціювався з дитячим захисником і тим, хто приносить їм подарунки.
"Суворий святий перейняв деякі аспекти ранніх європейських божеств, таких як римський Сатурн або скандинавський Одін, які з'являлися у вигляді білобородих чоловіків і мали магічні сили, такі як політ. Він також стежив за тим, щоб діти дотримувалися правил, промовляючи молитви й демонструючи гарну поведінку", – ідеться в матеріалі.
Після початку протестантської Реформації в 1500-х роках, як зазначив Бовлер, опіку над дітьми в народній традиції передають безпосередньо маленькому Ісусу. А головним святом, коли обдаровували дітей, стало Різдво. Але для того щоб нести купу подарунків, потрібно було створити персонажа, який міг із цим упоратися. Тому в переказах з'являється чоловік, який несе подарунки й визначає, як поводилася дитина і чи заслуговує вона на презент.
У німецькій традиції тоді з'явилися такі персонажі, як Ру-клаус (Шорсткий Миколай), Ашенклас (Попелястий Миколай), Бельцнікель (Пухнастий Миколай). Ці фігури були суворими і спонукали дітей бути слухняними.
За ранньої історії США, а саме в Новій Англії, Різдво було своєрідним галасливим святом просто неба. І в традиції не було чарівного дарувальника.
Протягом перших десятиліть ХІХ століття в літературі намагалися зобразити Різдво сімейним святом, відродивши й переосмисливши образ святого Миколая. Він стає прототипом для створення літературних персонажів.
У книжці Вашингтона Ірвінга "Історія Нью-Йорка Нікербокера" 1809 року вперше зображено Миколая, який курить люльку й літає над дахами будинків у возі, розносячи подарунки хорошим дівчаткам і хлопчикам.
1821 року анонімний ілюстрований вірш "Друг дітей" оповідає про Санта-Клауса, який уже не має релігійної основи. Персонаж, окрім того, що дарував подарунки слухняним дітям, давав батькам березові гілки для покарання неслухняних.
А остаточно образ Санта-Клауса сформувався 1822 року у творі Клемента Кларка Мура "Візит Санта-Клауса" ("Ніч перед Різдвом"). Веселого Санту зобразили пухким стареньким, який їздить у санях, запряжених північними оленями.
Наприкінці ХІХ століття образ Санти стандартизувався: доросла людина, вбрана в червоний одяг із білим хутром. Санта, за сюжетами оповідок, вирушає з Північного полюса на санях, запряжених оленями, і стежить за поведінкою дітей.
Зі США Санта пройшов своєрідну зворотну міграцію до Європи, замінивши грізних дарувальників і взявши місцеві імена: П'єр Ноель (Франція) або Санте Крістмас (Великобританія).
В Україні, за традицією, подарунки дітям дарує не Санта-Клаус, а святий Миколай. ПЦУ наголосила, що це різні персонажі: святий Миколай – реальна людина, а Санта-Клаус – літературна вигадка.
