0 Київ
Свято Андрія збігалося з народним святкуванням Калити, його вважали парубоцьким днем. У ніч на Андрія хлопцям було дозволено збиратися разом, щоб побешкетувати. А пізніше хлопці з дівчатами влаштовували спільні вечорниці. Їх улаштовували в оселі когось з учасників молодіжної громади. Дівчата заздалегідь збиралися разом й готували святкові страви.
Хлопці приходили після заходу сонця й приносили із собою солодощі й наливку. Молодь збиралася у світлиці й починалося спілкування: розповідали цікаві історії, жартували, розважалися.
Основною на Андріївський вечір була гра Калита. Дівчата заздалегідь пекли великий корж із білого борошна – калиту. Тісто місили всі по черзі: від найстаршої до наймолодшої дівчини. Тісто було солодке, з медом. Верх коржа оздоблювали сухими вишнями або родзинками й запікали так, щоб його важко було вкусити. Посередині коржа обов’язково мала бути дірка, через яку протягували червону нитку або стрічку. За неї високо підвішували калиту посередині хати, щоб хлопці могли у стрибку дістати корж зубами.
Керував дійством пан Калетинський – хлопець, який жартував і заохочував хлопців спробувати калиту. Під час цього він смикав за кінець нитки, щоб хлопцям важче було вкусити корж.
Дівчата в ніч на Андрія ворожили в різні способи. Наприклад, вийшовши на подвір'я, ставали біля плоту й рахували кілки, промовляючи "Молодець, старець, молодець, старець…" Останній кілок оглядали: якщо той був рівним, то й дівчині мав трапитися гарний молодик. Якщо кілок був товстим – варто було чекати на вигідне заміжжя.
Зранку дівчина знімала свій чобіт і кидала його від себе із заплющеними очима. Вважали, що, у який бік вказує носок, звідти й чоловіка треба чекати.
Перед тим як лягти спати, під ліжко дівчата ставили миску з водою, а на неї – дощечку. Вона уособлювала місточок через річку. Просили спеціальними примовляннями, щоб суджений наснився.
