Кашпіровський народився 1939 року в селі Ставниця Меджибізького району Хмельницької області. 1962-го закінчив Вінницький медичний інститут.
25 років пропрацював у психіатричній лікарні у Вінниці. 1987 року став лікарем-психотерапевтом збірної СРСР із важкої атлетики. У 1988–1989 роках керував Республіканським центром психотерапії в Києві, наступні чотири роки очолював київський Міжнародний центр психотерапії.
За словами психотерапевта, 1988 року він провів дистанційну психологічну анестезію під час телемосту Київ – Москва: пацієнтка Любов Грабовська перебувала в Українському науково-дослідному інституті онкології та радіології в Києві, а психотерапевт – у Москві.
Популярності Кашпіровський набув 1989 року, коли на радянському телебаченні показали шість передач "Сеанси здоров'я лікаря-психотерапевта Анатолія Кашпіровського". Кашпіровський називав свої сеанси "актом специфічного психотерапевтичного впливу" і говорив, що їхній "лікувальний вплив" відбувається "буквально з першої секунди спілкування".
У 1993–1995 роках був депутатом Державної думи РФ, входив у фракцію ЛДПР.