Фонд Ріната Ахметова визначив переможців всеукраїнського конкурсу есе серед учителів 

"Зараз, під час війни, опора – це захист, турбота й розуміння того, що в будь-який момент можна звернутися по допомогу й отримати її. Бо, коли тобі зовсім зле, Бог посилає ангела", – сказала одна з переможниць, учителька луцького ліцею №28 Світлана Косинець.

У конкурсі взяли участь педагоги з усієї України, зазначили організатори.

"Серед переможців – учителі, які своїм прикладом довели: роль учителя у воєнний час виходить далеко за межі класної кімнати. Їхні есе – це історії щирості, болю, надії та віри в силу людяності", – ідеться в дописі Фонду.

Есе Світлани Косинець – зворушлива розповідь про материнську любов, перетворення болю на доброчинність і про те, як, допомагаючи іншим, людина знаходить новий сенс життя, вказали члени журі конкурсу.

"Поки допомагаємо ми – допомагають нам. Кругообіг допомоги існує. І він дуже різний: на операцію чиїйсь дитині, на операцію моїй дитині, на лікування після поранення, на ремонт квартири після потопу, на купівлю будинку, на посилку зі смаколиками з України", – написала у своєму тексті Косинець.

Однією з переможниць є педагогиня з Харківської області Тетяна Товстокора. Вона працює в регіоні, який зазнав одного з найсильніших ударів війни, зазначили організатори. За їхньою оцінкою, її есе – це свідчення життя під окупацією, гідності, що не зламалася під тиском і погрозами.

"Ми навчаємо дітей, плетемо сітки, донатимо, варимо й печемо, перемо одяг для наших захисників. Але найголовніше – виховуємо патріотів на власному прикладі. Жоден із нашого колективу не пішов на співпрацю з ворогом – ми єдиний такий заклад у громаді. Ми допомагаємо кожному, хто потребує", – написала в есе Товстокора.

За повідомленням музею, учителька калуського ліцею №4 Уляна Дребот приєдналася до переможців конкурсу з есе, у якому емоційна розповідь про особисту втрату висвітлює відбиток, котрий залишила війна на її родині.

"Січень 2024 року… Подія, яка докорінно перевернула наше життя. Мінометний обстріл. Наш Петро – без обох ніг, напівживий… Щоб хоч якось зібрати себе докупи, заспокоїти думки, ми раділи вже тому, що Петро живий, що дихає… Українці – це нація переможців, сильних і незламних духом людей", – написала Дребот.