0 Київ
Третій фільм – це пряме продовження попередньої частини "Далеко від дому". Стрічка стартує зі сцени смерті Містеріо, коли він підставляє Пітера Паркера (Том Голланд), звинувачуючи його у своїй загибелі, та розкриває справжню особу Павука усьому світу. Тепер обличчя Пітера на всіх екранах, Джона Джеймсон (Джонатан Сіммонс) приписує підлітку всі смертні гріхи, а інші журналісти та звичайні роззяви не дають Павучку проходу. "Я став найвідомішою людиною у світі, але все ще без грошей", – жартує Паркер, хоча ситуація для нього склалася далеко не весела.
Через таку несподівану популярність починає страждати не тільки Павук, а й його друзі. Що ж робити? Правильно, попросити дорослих усе полагодити. Павук звертається до Доктора Стренджа – і той знаходить заклинання, здатне змусити всіх забути справжню особу Павука. Однак і тут Паркер встигає накосячити: заважає заклинанню, ламає саму тканину світобудови і в його світ потрапляють лиходії з інших павукових всесвітів. Тепер Пітеру із друзями за все це треба відбувати.
Фото: bhfilms.com.ua
Фільм відіграє неймовірно важливу роль для конвеєра Marvel. Тут нам уперше прямо підтвердили та показали те, на що непрозоро натякали в серіалах "ВандаВіжн" та "Локі" – існування мультивсесвіту. Це знання буде необхідним для розуміння сюжету сольника про Доктора Стренджа, та й інших фільмів нової фази.
Хто ж протиснувся у фільм з інших всесвітів? Це не спойлер, усі вони були у трейлерах: Доктор Восьминіг, Зелений Гоблін, Піщана людина (усі троє із трилогії Сема Реймі з Тобі Магуяром у головній ролі), а також Ящір та Електро (фігурували у фільмах Марка Вебба з Ендрю Гарфілдом у ролі Павука).
У стрічці спробували приділити час кожному, але це вдалося лише частково. Отто Октавіус та Норман Озборн – надто вже культові персонажі, та й Альфред Моліна з Віллемом Дефо – надзвичайно харизматичні актори. Тому вони цілком очікувано перетягують ковдру на себе.
Фото: bhfilms.com.ua
Передісторію антагоністів у фільмі переказали досить стисло, але цілком достатньо для розуміння основного сюжету стрічки.
Щодо самого Паркера, то "Додому шляху нема" намагається вивести його персонажа на абсолютно новий рівень. У двох попередніх фільмах його кидало із крайності у крайність. То перед нами є підліток, який не може самостійно відповідати за свої дії. То юний супергерой, який усвідомив важливість своєї місії та своїх вчинків. А потім знову дитина, яка не хоче нічого вирішувати і перекладає всю відповідальність на дорослих. Третя стрічка – це (сподіваємося) остаточний вихід Паркера з пубертату та самоусвідомлення себе як Людини-павука.
Фільм ставить Пітера перед серйозним моральним вибором – і той, як і будь-який підліток, спершу намагається обхитрити систему та вийти із води сухим. Проте спроба провалюється, і Павуку доводиться ухвалювати складні рішення, відсуваючи власні егоїстичні інтереси на задній план. Стрічка буквально вивертає навиворіт уже звичний нам образ задерикуватого школяра, щоб у підсумку дійти до витоків.
Якщо спочатку Sony дуже відійшли від коміксного канону, що потішило далеко не всіх фанатів, то у третьому фільмі від такої самодіяльності вирішили відмовитися. Добре це чи погано – сказати складно. З одного боку, серця шанувальників тріумфують від перетворення героя, з іншого – студія відкидає альтернативний розвиток свого персонажа на догоду олдскульним фанатам.
У будь-якому разі "Додому шляху нема" – це стрічка про справжнє дорослішання Пітера Паркера. Він більше не шукає розгубленим поглядом дорослих, які вирішать його проблеми – тепер він сам відповідає за свої дії і готовий брати велику відповідальність.
Фото: bhfilms.com.ua
Головна проблема фільму – це парадоксально наївне вирішення окремих ситуацій на тлі серйозної теми особистісного зростання. Однієї миті Пітера ставлять перед найскладнішим вибором, який має сформувати його життєві пріоритети. А іншої – головний сюжетний конфлікт вирішують буквально завдяки "чарівній пігулці". І нехай усе це і загорнуто у глобальну ідею другого шансу для всіх та кожного, запитання до сценариста залишаються.
В іншому автори не зраджують себе. Фільм сповнений якісних та, головне, смішних жартів, приголомшливого та доречного екшену (дзеркальний світ Доктора Стренджа у стилі ноланівського "Початку" – це щось), органічним саундтреком.
Багато кого цікавить запитання: чи можна дивитися стрічку тим, хто не знайомий із всесвітом Marvel або фільмами, де фігурують антагоністи. Відповідаємо: перегляд перших двох частин сучасної "Людини-павука" необхідний. Для розуміння сюжету знати решту фільмів, де з'являлися антагоністи Павука, необов'язково. Однак у такому разі від глядача вислизне левова частка атмосферності стрічки.
І ось тут ми підійшли до найцікавішого. Чи є новий фільм фан-сервісом? Однозначно так. Стрічка безбожно грає на ностальгії фанатів: нескінченні відсилання, культові фрази, олдскульні вбрання. Фільм буквально в кожному кадрі кричить: "А пам'ятаєте – це було у стрічці Реймі? А це у Вебба! Упізнали? Згодні?"
Водночас не можна сказати, що така зацикленість на попередніх адаптаціях зашкодила фільму. А судячи з вибухів оплесків та щирих схлипувань у залі – радше навпаки. Кожне відсилання тут доречне. Окремі референси гармонійно доповнюють сюжетну арку персонажів фільмів Реймі та Вебба, надаючи їхнім героям завершеності.
"Людина-павук: Додому шляху нема" – це, по суті, подарунок під ялинку всім фанатам спайдерверсу. Тут глобальне значення стрічки для кіновсесвіту відходить на другий план, віддаючи першість незабутньому емоційному досвіду, який відчує кожен фанат цього персонажа.
Фільм однозначно обов'язковий для перегляду всім, хто любить Людину-павука та збирається дивитися наступні стрічки Marvel. А ось далеких від цього світу людей "Додому шляху нема" навряд чи зможе вразити.
P.S. У фільмі дві сцени після титрів. Обидві прямо відсилають до майбутніх стрічок кіновсесвіту.
